Матросов Олександр Матвійович. Подвиг Олександра Матросова

Матросов Олександр Матвійович народився в Катеринославі в 1924-му році, 5-го лютого. Помер він в 1943-му, 27-го лютого. Олександр Матросов був стрільцем-автоматником, червоноармійцем, членом ВЛКСМ. Звання Героя Радянського Союзу він отримав за самовідданий вчинок під час війни. Подвиг Матросова досить широко висвітлювався в літературі, журналах, газетах і кіно.

Біографія Матросова Олександра Матвійовича. Дитинство

За офіційною версією, виховання він отримав в дитячих будинках та трудової колонії Уфи. Після закінчення семи класів він став працювати помічником вихователя в останній колонії. За іншою версією, Олександра Матросова звали Мухамедьянов Шакірьян Юнусович. Майбутню своє прізвище він узяв собі в той час, коли був безпритульним (втік з дому після нового шлюбу батька), і записався при вступі в дитячий будинок саме під нею. З того часу його стали звати Матросов Олександр Матвійович. Є ще одна версія, згідно якої мати хлопчика, рятуючи його від голодної смерті після того, як залишилася одна без чоловіка, віддала його в Мелекеський дитбудинок, звідки його перевели в Іванівський дитбудинок Майнського району. Не збереглися паперу дитячих будинків про перебування Матросова в них.

Патріотична версія дитинства

Згідно з цим варіантом, розкуркулений селянин Матвій Матросов був відправлений до Казахстану. Там він пропав без вісті. Син його, залишившись сиротою, потрапив в дитбудинок, але незабаром втік звідти. Беспрізорнічая, Саша дістався до Уфи, де був записаний в трудову колонію. У процесі перебування там він став відмінним прикладом для інших вихованців: був успішним боксером і лижником, значкістів ГТО, самодіяльним поетом, політінформатором. У свої 16 років Матросов був прийнятий в комсомол. Потім він був призначений помічником вихователя. Але активіст був спійманий з одного вихованкою. За цей Саша був виключений з комсомолу. Коли почалася війна, він працював на заводі.

У чому героїзм червоноармійця?

Що собою являє подвиг Матросова? Коротко кажучи, червоноармієць кинувся на амбразуру, забезпечивши просування вперед наших стрільців. Однак донині дослідники сперечаються, яка ж версія стала точною. У період перебудови стали говорити про некоректність початкового варіанта. Як аргумент наводився той факт, що від звичайного пострілу, наприклад, в руку з гвинтівки, людина втрачає рівновагу. Потужна чергу з кулемета, в такому випадку, повинна відкинути тіло на кілька метрів. На думку Кондратьєва (письменника-фронтовика), подвиг Олександра Матросова полягав у тому, що він заліз на дах дзоту і спробував нахилити кулеметне дуло до землі. Проте з ним сперечається історик Б. Соколов, який вивчає ті події, в яких брав участь Олександр Матросов. Правда про подвиг, який він скоїв, за його версією, полягає в тому, що герой спробував розстріляти розрахунок у вентиляційний отвір. Німці не могли одночасно вести вогонь по нашим солдатам і відбиватися від червоноармійця. Так загинув Олександр Матросов. Правда про подвиг червоноармійця, може, і не з`ясується точно, проте його вчинок дозволив нашим стрільцям перетнути обстрілювати простір.

Початок війни

Матросов неодноразово письмово звертався з проханнями направити його на фронт. Призваний на службу він був у 1942-му році і почав вчитися в піхотному училищі під Оренбургом. Проте вже в наступному, 1943-му році, разом з однокурсниками вирушив на Калінінський фронт добровольцем маршової роти. З кінця лютого, вже на фронті, Матросов Олександр Матвійович служив у 2-му окремому стрілецькому батальйоні 91-ї Сибірської окремої добровольчої бригади ім. Сталіна. Він не зміг закінчити училище, так як загинув на самому початку війни в бою біля Чорнушки. Похований герой був там же, а потім його прах був перепохований у Псковській області, в м Великі Луки. За свій героїчний вчинок Матросов Олександр Матвійович був приставлений до нагороди Героя СРСР посмертно.

Офіційна версія подій

2-й батальйон, в якому служив Матросов, отримав наказ атакувати недалеко від села чорнушки опорний пункт. Але коли радянські солдати вийшли на узлісся, пройшовши ліс, вони потрапили під найсильніший вогонь німців: у дзотах три кулемети закривали підступ до селі. Для придушення вогневих точок були відправлені штурмові групи по 2 людини. Два кулемети були придушені групами бронебійників і автоматників. Але з третьої вогневої точки все ще велася стрілянина. Всі спроби змусити замовкнути кулемет були невдалими. Тоді до дзоту висунулися рядові Олександр Матросов і Петро Огурцов. На підступах другий боєць був важко поранений. Матросов прийняв рішення завершувати атаку поодинці. Підібравшись з флангу до амбразури, він кинув дві гранати. Кулеметна черга припинилася. Але як тільки наші солдати піднялися в атаку, вогонь був відкритий знову. Тоді рядовий Матросов підвівся і, кинувшись ривком до дзоту, закрив амбразуру своїм тілом. Так, ціною власного життя, червоноармієць сприяв виконанню поставленого перед підрозділом бойового завдання.

Альтернативні версії

На думку ряду авторів, Матросов Олександр Матвійович був убитий уже на даху дзоту, в той час як намагався закидати його гранатами. Потім, впавши, він закрив собою вентиляційний отвір, що відводить порохові гази. Саме це і дало перепочинок нашим солдатам і дозволило зробити кидок, поки німці прибирали тіло Матросова. У деяких публікаціях були думки про "непреднамеренности" вчинку червоноармійця. Говорилося про те, що Матросов дійсно, підібравшись до кулеметного гнізда, спробував якщо не розстріляти ворожого кулеметника, то хоча б перешкодити йому стріляти далі, але чомусь (оступився або був поранений) упав на амбразуру. Так, своїм тілом, ненавмисно він закрив огляд німцям. Батальйон, скориставшись цією, нехай і невеликий, затримкою, зміг продовжити свій наступ.

Суперечності

Деякі автори намагалися міркувати про раціональність вчинку Матросова, протиставляючи його спробу закрити собою амбразуру того, що можна було скористатися іншими способами для придушення вогневих точок ворога. Так, наприклад, один з колишніх командирів розвідроти говорить про те, що тіло людини не може бути скільки-небудь дієвим або суттєвою перешкодою для німецького кулемета. Висувається навіть версія про те, що Матросов був убитий чергою тоді, коли спробував підвестися, щоб кинути гранату. Для бійців, що стояли позаду нього, це виглядало так, ніби він намагався прикрити їх собою від кулеметного вогню.

Пропагандистське значення вчинку

Подвиг Олександра Матросова в радянській пропаганді являв собою символ військової доблесті і мужності, самовідданості солдата, його безстрашної любові до своєї Батьківщини і беззастережної ненависті до окупантів. З ідеологічних міркувань дату героїчного вчинку перенесли на 23-е лютого, приурочивши його до Дня Радянської Армії і Флоту. При цьому в іменному списку про безповоротні втрати Другого стрілецької окремого батальйону Олександра Матросова записали 27 числа разом з п`ятьма іншими червоноармійцями та 2-ма молодшими сержантами. Власне кажучи, на фронт майбутній герой потрапив тільки 25-го лютого.

Висновок

Незважаючи на велику кількість протиріч, як у самій біографії Матросова, так і у версіях його дій, його вчинок не перестане від цього бути геройським. У багатьох містах колишніх республік Радянського Союзу вулиці і площі носять ім`я героя досі. Багато солдатів, і до Матросова, і після нього, здійснювали подібні вчинки. На думку ряду авторів, такими людьми виправдовувалася безглузда загибель людей у боях. Солдати були змушені йти в лобові наступу на вогневі кулеметні точки ворога, придушити які в ході артпідготовки навіть не намагалися. Матросов Олександр Матвійович став не тільки героєм Радянського Союзу, але й національним героєм Башкирії. Юнус Юсупов, за однією з версій був його батьком, після смерті Саші гордо ходив по своєму селі, кажучи про те, що "його Шакірьян" справжній чоловік. Правда, односельці не вірили йому, але від цього гордість батька за сина не зменшувалася. Він вважав, що Шакірьян повинен стати другим, після Салават Юлаєв, башкирським національним героєм. Містифікація зміцнює міфічні уявлення: герой стає людяніше, жвавіше, переконливіше. Незалежно від того, ким був він насправді - Шакірьяном або Сашею, сином башкира чи російської, - головні моменти його життя безперечні. У його долі були і дитячі будинки, і колонія, робота і служба. Але крім всього, в його житті був і подвиг в ім`я свободи радянського народу.