Вітус Берінг (Vitus Jonassen Bering). Фото, біографія

Народження майбутнього мореплавця НЕ ознаменовано ніякими важливими подіями. Ніхто і не припускав, що дитина стане не просто моряком, а великим першовідкривачем, та ще й перебувають на службі в іншої держави. Важко сказати, які причини спонукали хлопчину вступити на військово-морську службу саме в Російській імперії: чи не настільки могутньою була наша держава на той момент. Можливо, Берінг зміг побачити для себе певні перспективи. Що в деякій мірі і посприяло зробленим ним відкриттям, які мали практичне, географічне, та й історичне значення. Берінг не тільки відкрив нові землі й острови на півночі країни, але ще і склав карти узбережжя, що було надзвичайно важливо.

Перші роки життя

Народився Вітус Берінг 12 серпня 1681 в Ютландії (сучасна Данія) в місті Хорсенс. Нічим особливим містечко не відрізнявся: кілька церков і монастирів - ось і всі визначні пам`ятки. Розвиватися він почав тільки після 1442, коли йому була видана торгова хартія, і поступово перетворився на комерційний центр.

Місто розташовувалося на березі моря і мав порт. Герой нашої розповіді з перших років життя милувався хвилями і мріяв про подорожі. Хоча його батько був, за відомостями деяких істориків, митником, і ніколи не залишав рідні місця. Не дуже зрозуміло, з якої причини, але на самому початку своєї кар`єри моряка підліток узяв собі прізвище матері.

Море манило хлопчика, тому немає нічого дивного, що, досягнувши отроцтва, він вступив в Амстердамі в морський кадетський корпус, а в 1703 році, у віці 22 років, успішно закінчив його. Але перед цим Вітус Берінг зробив невелику подорож в Ост-Індію голландською кораблі. Мабуть, після цього майбутній мандрівник Берінг і прийняв тверде рішення пов`язати свою долю з морем.

На службі у Петра I

Як потрапив у російський флот Вітус Берінг? Біографія його не містить на цей рахунок точних відомостей. Відомо тільки, що на той момент за наказом російського государя Петра Першого адмірал російського флоту Корнелій Іванович Крюйс займався набором досвідчених моряків для служби. Сіверс і Сенявин представили хлопчини, заявивши, що той встиг уже побувати в Ост-Індії, отже, якимось ніяким досвідом все ж володіє. З інших джерел відомо, що Вітус хотів служити, як і його двоюрідний брат Сіверс, саме на флоті, і неодмінно в Російській імперії. Як би там не було, але мрія його збулася, і Берінг вирушає до Петербурга. Там йому доручили керувати судном, яке транспортувало ліс для спорудження фортеці Кронштадт. Не бозна що, але все-таки море!

Незабаром отримав Вітус Берінг звання лейтенанта і почав виконувати більш відповідальні і складні доручення. Він брав участь в Азовському поході, відстежував пересування кораблів шведів у Фінській затоці, брав участь у поході з Архангельська в Кронштадт, служив на кораблі «Перл» при перегоні його з Гамбурга в Петербург. І раптом, не дослужившись до капітана першого рангу, Берінг залишає військову службу.

Послужний список Вітуса Берінга

Якщо скласти в хронологічному порядку всі чини і звання, які отримував мореплавець Берінг за час своєї військової кар`єри, то отримаємо таку таблицю:

Ось таких звань і почестей за 20 років служби удостоївся Вітус Берінг. Коротка біографія, втім, зовсім не розкриває всіх заслуг мореплавця. Для істориків і географів більш цікава наступна частина його життя.

Освоєння і приєднання Камчатки до Російської імперії

Постійно посилювався гніт кріпосного права не міг не позначитися на історії Росії. Втекли селяни шукали землі, які б служили їм притулком від переслідувань. Так поступово люди добралися і до Сибіру, а там і до Камчатки. Але територія вже була заселена, тому організовувалися походи для захоплення та освоєння земель, багатих природними копалинами, хутром і т. д. У 1598 році Сибірське ханство було розбите, і територія увійшла до складу Російської імперії.

Необхідність дослідження Камчатки

Освоєння Камчатки та інших сибірських земель було справою державної ваги. Перш за все необхідно було поповнити казну. Але першопрохідці в більшості своїй були малоосвіченими людьми, які в першу чергу шукали корисні копалини, відкривали нові території і обкладали податком місцеве населення. Державі потрібні були карти нових земель, а також морський шлях.

У 1724 році Петро Перший видає указ про організацію походу на Камчатку, на чолі якого поставлено Вітус Берінг. Мандрівникові було наказано дістатися до Камчатки, побудувати два судна і на них відправиться на Північ, знайти місце, де Америка з`єднується з Сибіром, і знайти звідти шлях в міста Європи.

Перша камчатська експедиція Вітуса Берінга

Отримавши посаду керівника та звання капітана першого рангу, майбутній мандрівник приступив до виконання наказу государя. Через 2 тижні - 25 січня 1725 - перші учасники експедиції вирушили з Петербурга на Камчатку. До складу групи увійшли ще два морських офіцера (Олексій Чириков і Мартин Шпанберг), геодезисти, кораблебудівники, штурмани, веслярі, матроси, кухаря. Загальне число досягало 100 чоловік.

Дорога виявилася важкою і складною. Добиратися довелося різними способами: вози, сани з собаками, річкові судна. Прибувши в 1727 році в Охотськ, почали будівництво суден для виконання основних завдань експедиції. На цих кораблях Вітус Берінг добирався до Західного узбережжя Камчатки. У Нижньокамчатську був відбудований військовий корабель «Святий Гавриїл», на якому мореплавець з командою вирушив далі. Корабель пройшов через протоку між Аляскою і Чукоткою, але через погодні умов моряки не змогли побачити берега американського континенту.

Частково мети експедиції були виконані. Однак, повернувшись в 1730 році в Санкт-Петербург, мореплавець подає звіт про виконану роботу і складає проект наступної експедиції. Більшість перших осіб держави та академіків не розуміли, як і сам Вітус Берінг, що він відкрив. Але головне було доведено - Азія і Америка не з`єднуються. А мандрівник отримав звання капітан-КОММАНДОР.

Друга експедиція на Камчатку

Після повернення мореплавця до його слів, записам і картками ставилися з певною недовірою. Треба було відстоювати свою честь і виправдовувати надану йому найвищу довіру. Та й цілі ще не все досягнуті. Не можна зупинятися на півдорозі. Отже, призначається друга експедиція, і командує нею Вітус Берінг. Біографія, написана сучасниками мандрівника, стверджує, що, незадовго до першого походу до берегів Камчатки, якийсь Шестаков відкрив і протоку, і навіть Курильські острови. Та тільки всі ці відкриття не були підтверджені документально. Данцеві пощастило - він був утворений, умів структурувати і аналізувати отримані результати і добре становив карти.

Друга експедиція Вітуса Берінга мала перед собою наступні цілі: дослідження моря від Камчатки до Японії і гирла Амура, нанесення на карту всього північного берега Сибіру, досягнення американського узбережжя і торгівля з тубільцями, якщо такі будуть там виявлені.

Незважаючи на те що на імператорському престолі сиділа Анна Іванівна, Росія ще залишалася вірною Петровським звітом. Тому проектом зацікавилися впливові чиновники з Адміралтейства. Указ про проведення походу був виданий в 1732 році. Добравшись до Охотський, в 1740 році Берінг будує два пакетбота - «Святий Петро» і «Святий Павло». На них дослідники вийшли до східного узбережжя Камчатки.

Результати експедиції

Морська подорож в цей раз було більш вдалим. Але й одночасно трагічним - під час зимівлі в 1741 році помер Вітус Берінг. Що він відкрив, змогли оцінити тільки згодом. Адже тоді перевірити достовірність результатів його праць було складно - дорога до Сибіру ще занадто залежала від примх природи. Але навіть тоді мандрівники вже почали користуватися картами, які склав Вітус Берінг. Відкриття великого першопрохідника дозволяли зайнятися освоєнням і експлуатацією нових земель.

Отже, було зроблено наступне:

• У Тернопільській бухті був заснований Петропавловськ.
• Через сучасне Берингове море досягнутий берег Аляски.
• На зворотному шляху відкриті Алеутські і Шумагінскіе острова.
• Нанесений на карту Алеутський хребет.
• Виявлені і нанесені на карту Евдокеевскіе острови і острів Чирикова (Туманний).
• Відкритий острів Берінга, на якому і помер в 1741 році мореплавець.
• Нанесені на карту території північної та східної Росії, внутрішні території Сибіру.
• Закартографіровани Курильські острови.
• Знайдено шлях до Японії.

Якщо уважно вивчити історію географічних відкриттів, то можна виявити, що ця експедиція була лише частиною більш масштабного походу. Він був завершений лише через кілька років поле смерті Берінга, та й то тільки завдяки його організаторському таланту. Адже саме він розділив на групи учасників Північної експедиції, видавши кожної певні завдання. Незважаючи на людські втрати, похід був завершений вельми успішно.

Як виглядав Вітус Берінг?

Зовнішність першовідкривача у деяких біографів викликає сумніву. Виявляється всім знайомі картини, на яких зображений Вітус Берінг (фото тоді не було), не відповідають дійсності. Це портрети його дядька. Суперечки були вирішені шляхом дослідження черепа і відтворенням зовнішності за допомогою моделювання. В результаті було отримано справжнє обличчя мандрівника. І дійсно, Вітус Берінг (фото представлені в статті) мав зовсім іншу зовнішність. Але це анітрохи не применшує важливість його відкриттів.

Характер великого мореплавця

За наявними відомостями, мореплавець мав кілька м`який характер, який зовсім не годився для глави експедиції. І все-таки Берінга двічі призначають на цю посаду. Не можна не відзначити ще одну цікавинку. Дослідник Сибіру не любив доводити справу до кінцевого результату - він міг зупинитися в той момент, коли до мети рукою подати. Цю особливість Берінга відзначали і друзі, і учасники походів. І все-таки саме його порекомендували в якості керівника і організатора та Петру Великому, і Ганні Иоанновне. Чим це можна пояснити? Повинно бути тим, що, незважаючи на всі свої недоліки, Вітус Берінг був досвідченим мореплавцем. Він умів виконувати накази, був дуже відповідальним і виконавчим, і, що не менш важливо, відданим державі, на службі у якого складався. Так, швидше за все, саме за ці якості він і був обраний для здійснення настільки важливих географічних досліджень.

Могила дослідника Камчатки

Після того як Вітус Берінг зустрів свою смерть на острові, який він же і відкрив, його поховали і встановили, згідно з традиціями того часу, дерев`яний хрест. Зрозуміло, що з часом дерево згнило і розсипалося. Однак в 1864 році на місці, де, за записами соратників Берінга, знаходилася його могила, був встановлений новий дерев`яний хрест. Це було заслугою Російсько-Американської компанії, заснованої за імператора Павла.

У 1991 році була організована пошукова експедиція до місць поховання дослідника Сибіру. На острові була виявлена могила не тільки Берінга, а й ще п`яти моряків. Останки були витягнуті і відправлені в Москву для досліджень. По кістках і черепу був відновлений зовнішній вигляд мандрівника. Також вчені змогли з`ясувати, що помер він не від цинги, як передбачалося до цього, а від іншої хвороби (який саме, саме, достовірно не відомо). Після завершення досліджень останки були повернуті на острів і перепоховані.

Об`єкти, які носять ім`я великого мореплавця

На згадку про мандрівника і його внеску в географічні дослідження, його ім`ям названі такі об`єкти:

• Вулиці в Москві, Санкт-Петербурзі, Астрахані, Нижньому Новгороді, Мурманську, Петропавловську-Камчатському, Томську, Якутську.
• Острів, протоку, мис, льодовик, море.
• Криголам і дизель-електрохід.
• Державний університет на Камчатці.
• Рослини, які ростуть на Далекому Сході.

Крім того, про мандрівника знятий фільм «Балада про Берінга і його друзів».

Значення відкриттів мореплавця

Не можна не визнати важливість морських походів Вітуса Берінга. Саме завдяки йому з`явилися перші грамотно складені карти Сибіру. Згодом це дуже допомогло розвитку азіатської частини Російської імперії. Завдяки його експедиціям почалося активне освоєння краю. Почали видобувати корисні копалини, стала розвиватися гірничодобувна і ливарна промисловість.

Російська імперія отримала приплив грошей в казну і нові території, посилилося її світове значення і вплив. А головне - країна отримала можливість вести торгівлю з тими країнами, до яких неможливо було дістатися вже освоєними шляхами. Адже ці території перебували у віданні інших держав, які стягували за їх перетин чималу мито. Тим не менш, незважаючи на всі свої заслуги, визнання Вітус Берінг отримав посмертно, тільки після підтвердження своїх відкриттів іншими мандрівниками. Так, всім відомий нині Берингову протоку отримав свою назву з легкої руки Джеймса Кука.