Історія Росії: "Деулінське перемир'я"

У 1618 році, 1 (11) грудня, після невдалого результату спроби поляків взяти Москву, в селі Деулино між Росією і Річчю Посполитою було укладено угоду. Цей договір про мир встановлював безвоенний період на 14,5 років. Угода увійшло в історію як "Деулінське перемир`я".

Початок війни

Офіційно за початок російсько-польської війни прийнято вважати 1609. Перші роки військової компанії були вкрай вдалими для польсько-литовських військ. У період з 1609 по 1612 рік вони завоювали і встановили свою владу на значній території західної частини Росії. У цю область входила і найбільша на той момент фортеця Смоленськ. Становище Росії в ті роки було вкрай нестійким. Після того як Василь Шуйський був повалений, до влади прийшов тимчасовий уряд, що складався з авторитетних представників боярських родів. Від їх особи в серпні 1610 був підписаний договір про зведення на російський трон польського королевича Владислава Вази та введення на територію Москви польського гарнізону. Однак планам цим не судилося збутися. У 1611-1612 роках в Москві створюється ополчення, що виступає з різко антипольськими поглядами. Цим силам вдається спочатку витіснити польсько-литовські війська за територію Московської області, а в подальшому, в 1613-1614 роках, і з ряду великих міст Росії.

Друга спроба

У 1616 році Владислав Ваза об`єднується з литовським гетьманом Яном Ходкевичем і знову робить спробу зайняти російський трон. Слід сказати, що він на той момент належав вже царю Михайлу Федоровичу Романову. Солдатам об`єднаного війська супроводжувала удача: їм вдалося звільнити обложене російськими військами Смоленськ і просунутися вглиб країни аж до Можайська. Отримавши в 1618 році підкріплення від українських козаків під проводом гетьмана Петра Сагайдачного, армія Речі Посполита дійшла до Москви. Після невдалого штурму російської столиці польсько-литовське військо відступає в район Троїце-Сергієва монастиря. Петро Сагайдачний зі своїми людьми відходить в район Калуги. У сформованих умовах Росія, щойно пережила Смутні часи і війну на два фронти, була змушена підписати мирний договір на свідомо невигідних умовах.

Перший етап укладання договору

Місцем початку переговорів вважається річка Пресня. Відбулися вони в 1618 році, 21 (31) жовтня. Перша зустріч не принесла особливих результатів. Сторони пред`явили максимальні вимоги один до одного. Так, представники Владислава Ваза наполягали на визнанні його єдиним законним російським царем і вимагали переходу під його керівництво Псковських, Новгородської і Тверської земель. Росіяни в свою чергу наполягали на невідкладному поверненні всіх областей та виведенні ворожих військ з території Росії. Друга зустріч, що відбулася 23 жовтня (2 листопада) 1618 пройшла більш успішно. Російська сторона вимагала встановити двадцятилітнє перемир`я, погоджуючись взамін поступитися Рославль і Смоленськ. Польська сторона відмовлялася від домагань Владислава Вази на російський трон, але при цьому вимагала віддати Псковські землі. Також представники Речі Посполитої наполягали на поверненні всіх завойованих раніше литовських областей та повне відшкодування понесених витрат за час війни.

Другий етап

Після переміщення польсько-литовської армії в район Троїце-Сергієва монастиря переговори тривали вже там. При цьому час грало проти обох учасників військового конфлікту. Польсько-литовське військо зазнавало величезні труднощі з постачанням продовольства, наступаючі холоду приносили все більші неприємності. Постійні перебої з фінансуванням підігрівали загальне невдоволення найманців, серед яких вже з`являлися думки покинути розташування армії. У сформованій ситуації процвітали побори і грабежі місцевого населення з боку польсько-литовських солдатів, особливо відрізнялися в цьому козаки. Тривала війна вкрай негативно позначалася й на настроях жителів Москви, частина з яких була за польського царя. Народ втомився від Смути і воєн. В результаті переговорів були погоджені основні пункти перемир`я. Розбіжності виникали з переліком переданих під управління Речі Посполитої міст. Також сторони не могли дійти згоди в питаннях про термін перемир`я і титульних повноважень Михайла Романова та Владислава Вази. 20 (30) листопада 1618 під стіни монастиря прибули представники російського посольства. Результатом триденних переговорів стало підписання "Деулінського перемир`я". Руській стороні під тиском польсько-литовського уряду довелося відмовитися від ряду своїх вимог і піти на поступки.

Основні умови

"Деулінське перемир`я" з Річчю Посполитою встановлювалося на термін у 14 років і 6 місяців, а саме з 25 грудня 1619 по 25 червня 1633. У розпорядження Речі Посполитої переходили: Смоленськ, Рославль, Дорогобуж, Біла, Серпейск, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Чернігів, Монастирський, включаючи навколишні землі. Росії поверталися такі міста: Вязьма, Козельськ, Мещовск, Мосальськ натомість таких міст, як Стародуба, Почепа, Невеля, Красного, Себежа, Попової Гори, включаючи навколишні землі. "Деулінське перемир`я" з Польщею передбачало передачу зазначених у ньому міст з околицями до 1619, 15 (25) лютого. Разом з містами і землями передавалися мешканці та майно, що знаходяться на ній. До цієї ж дати (1619, 15 (25) лютого) територію Росії повинні були покинути все польсько-литовські та українські війська. Також "Деулінське перемир`я" передбачало обмін військовополоненими. Він був призначений на 15 (25) лютого 1619. "Деулінське перемир`я" передбачала повернення в Росію тільки для купців, дворян і духовенства. За умовами угоди про перемир`я російському царю більше не належали титули Лівонського, Смоленського та Чернігівського правителя. Ікона Св. Миколая, в Можайске захоплена польсько-литовськими військами, передавалася Росії. Умовами угоди межування прикордонних земель було призначено на літо 1619. "Деулінське перемир`я" дало право вільного переміщення по території підписали його країн російським і польсько-литовським купцям. Виключенням були міста Краків, Вільно і Москва. Владислав Ваза відстояв за собою право іменуватися в офіційних документах польсько-литовської держави російським царем.

Історичне значення

Деулінське перемир`я 1618 - найбільший військовий і політичний успіх Речі Посполитої в протистоянні з Росією. Межі польсько-литовської держави зрушили далеко на схід. У період з 1616 до 1622 територія Речі Посполитої досягла свого історичного максимуму (990 тис. Кмsup2-). "Деулінське перемир`я" офіційно закріпило претензії на російський трон з боку польського короля і литовського князя. Для Росії підписання угоди про перемир`я, на перший погляд, виглядало вкрай невигідним. Проте саме завдяки припиненню війни з польсько-литовської армією настало в країні таке необхідне після Смути спокій. Через кілька років, зібравшись з силами, Росія порушила умови перемир`я, почавши Смоленську війну. Підсумком її стала повна відмова Владислава від домагань на трон. Остаточно відновити свої територіальні втрати Росія змогла лише в ході російсько-польської війни 1654-1667 років.