Переяславська Рада

В історії кожного народу є якесь доленосне час, який визначає його подальший шлях існування на довгі роки вперед.

Для України, поза всяким сумнівом, таким переломним моментом була Переяславська Рада, що стала великою подією, що врятували український народ від духовного, економічного і національного поневолення.

У 16-17 століттях українські землі перебували у володіннях Речі Посполитої. Ними повновладно володіла польська шляхта, яка жорстоко експлуатувала корінне населення, називаючи їх холопами.

Економічне рабство тісно перепліталося з духовним: в ті роки православ`я перебувало у підпіллі, оскільки в плани Польщі входила окатоличення всієї України.

Не бажаючи більше терпіти подібну ситуацію, гетьманом Хмельницьким в 1654 році була скликана Переяславська Рада, яка і стала завершальним етапом визвольного руху українців.

У той час в царської Росії на Дону і Яїку вже існували території, які не знають кріпацтва і користуються певною автономією. У цих козацьких регіонах уряд селіло козаків і українських селян, надаючи їм права вільних людей.

Дуже скоро на суміжній з ними території створилася Слобідська Україна - область з переселенців, де діяв козацький реєстр.

Буквально перед зборами гетьман зустрівся з Бутурін - главою російського посольства, потім зі старшинської Радою, яка одностайно висловилася на користь договору.

І вже в середині дня скликали відкриту, яка в історії відома як Переяславська Рада. На ній були присутні громадяни міста, селяни з навколишніх районів, полиці, розквартировані на землях, уже вільних від Речі Посполитої.

Гетьман виступив з промовою, в якій ще раз нагадав про численні жертви, понесених його народом в ході визвольних війн. Він підкреслив, що для українців єдиним шляхом для закріплення своїх завоювань буде визнання Росії.

Пропозиція Хмельницького було зустрінуте схвально, старшини, козаки й міщани принесли присягу російському цареві. Переяславська Рада 1654 року, практично возз`єднатися український і російський народ, мала велике значення в подальшому розвитку обох держав, які спільно відбивали іноземні нападу.

Що ж отримувала кожна сторона від цього союзу?

Переяславський договір забезпечував українським селянам свободу і позбавлення від національного і релігійного гніту Речі Посполитої, українські старшини і шляхетство мріяли за допомогою російського престолу зміцнити свої привілеї, перетворившись на правлячий стан на Україні. А це все вони могли отримати лише після прийняття політичної автономії у складі Росії.

Царський уряд визнавало виборність українського гетьмана, але з наступним своїм твердженням. Усі держави, крім Туреччини і Речі Посполитої, могли мати з Україною дипломатичні зносини.

Переяславська Рада зберігала весь адміністративний і військовий апарат, утворений під час антипольської війни, а також його виборність. Судова система повинна була працювати по місцевих традицій та звичаїв.

При цьому царський уряд мав контролювати збір податків, частина яких мала надходити в його казну.

Ухваленню такого рішення немало сприяла не тільки спільність релігії, а й існування політичних, культурних та економічних зв`язків, вікова близькість народів і мов.

Однак Переяславська угода тільки в дуже загальних рисах визначало взаємовідносини між Росією та Україною. Багато його положення сторонами трактувалися по-своєму, неоднаково, що створювало в майбутньому внутрішні розбрати і конфлікти з російським царським самодержавством.

Ухвалення цієї угоди призвело до війни, яка зав`язалася між Росією і Польщею, і тривала три роки.