Верховний Таємний Рада: рік створення та учасники

Верховний Таємний Рада була створена після смерті Петра Першого. Вступ Катерини на престол викликало необхідність його організації з метою роз`яснення стану справ: імператриця не була спроможна керувати діяльністю російського уряду.

Передумови

Установа Верховного Таємної Ради, як вважали багато, повинно було «заспокоїти ображені почуття» старої знаті, усуненою від управління неродовитого діячами. При цьому повинна була змінитися не форма, а саме характер і сутність верховної влади, адже, зберігши свої титули, вона перетворилася в державну установу.

Багато істориків висловлюють думку, що основним недоліком створеної великим Петром системи владних органів була неможливість поєднання характеру виконавчої влади з колегіальним принципом, тому і був заснований Верховний Таємний Рада.

Виходило, що виникнення цього вищого дорадчого органу стало не стільки результатом протистояння політичних інтересів, скільки необхідністю, пов`язаною з заповненням пробілу в неповноцінною петровської системі на рівні вищого управління. Результати недовгою діяльності Ради були не дуже значні, оскільки йому доводилося діяти відразу після напруженої і діяльної епохи, коли одна реформа змінювала іншу, а у всіх сферах державного життя відчувалося сильне збудження.

Причина створення

Створення Верховного Таємної Ради було покликане розібратися в складних завданнях петровських реформ, які залишилися невирішеними. Його діяльність виразно показала, що саме через дістався у спадок Катерині витримувало випробування часом, а що повинно бути реорганізовано. Послідовніше всього Верховна Рада дотримувався лінії, обраної Петром в політиці, що стосується промисловості, хоча в цілому загальну тенденцію його діяльності можна охарактеризувати як примирення інтересів народу з інтересами армії, відмова від обширних військових кампаній та невжиття ніяких реформ щодо російського війська. Одночасно ця установа відповідало у своїй діяльності тим потребам і справах, які вимагали негайного вирішення.

Члени Верховного Таємної Ради

Датою установи цього вищого дорадчого державної установи став лютого 1726. Його членами були призначені ясновельможний князь, генерал фельдмаршал Меньшиков, госканцлер Головкін, генерал Апраксин, граф Толстой, барон Остерман і князь Голіцин. Через місяць до його складу було включено і герцог Голштинский - зять Катерини, саме довірена особа імператриці. З самого початку членами цього вищого органу були виключно послідовники Петра, проте вже незабаром Меньшиков, який за Петра Другому опинився на засланні, витіснив Толстого. Через деякий час Апраксин помер, а герцог Голштинский і зовсім перестав відвідувати засідання. З призначених спочатку членів Верховного Таємної Ради в його рядах залишилося всього три представника - Остерман, Голіцин і Головкін. Склад цього дорадчого вищого органу сильно змінився. Поступово влада перейшла в руки могутніх княжих прізвищ - Голіциних і Долгоруких.

Діяльність

Таємного Раді за наказом імператриці підпорядкували і Сенат, який спочатку понизили до того, що вирішили посилати йому укази з перш рівноправного з ним Синоду. При Меньшикова новостворений орган спробував зміцнити за собою і влада уряду. Міністри, як величали його членів, разом з сенаторами присягали імператриці. Було суворо заборонено виконувати укази, які не підписані імператрицею і її дітищем, яким був Верховний Таємний Рада.

Згідно тестаменту Катерини Першої, саме цьому органу на час малолітства Петра II була надана влада, рівносильна влади государя. Однак Таємна Рада не мав права здійснювати зміни тільки в порядку успадкування престолу.

Зміна форми правління

З першого моменту установи даної організації багато за кордоном передбачали можливість спроб зміни форми правління на Русі. І вони мали рацію. Коли помер Петро II, а сталося це в ніч на 19 січня 1730, незважаючи на заповіт Катерини, її нащадки були відсторонені від престолу. Приводом стали молодість і легковажність Єлисавети, молодшої спадкоємиці Петра, і малолітство їх онука - сина Ганни Петрівни. Питання про обрання російського монарха було вирішене впливовим голосом князя Голіцина, який заявив, що слід звернути увагу на старшу лінію петровського роду, а тому запропонував кандидатуру Анни Іоанівни. Дочка Іоанна Олексійовича, вже дев`ятнадцять років живе в Курляндії, влаштовувала всіх, оскільки в Росії не мала фаворитів. Вона здавалася керованою і слухняною, без схильностей до деспотизму. Крім того, подібне рішення було обумовлено несприйняттям Голіциним петровських реформ. До цієї вузько індивідуальної тенденції приєднувався і давно виник задум «верховников» про зміну форми правління, що, природно, легше було зробити при правлінні бездітної Анни.

«Кондиції»

Скориставшись ситуацією, «верховники», вирішивши обмежити кілька самодержавну владу, зажадали від Анни підписати певні умови, так звані «Кондиції». Згідно з ними реальною владою повинен був володіти саме Верховний Таємний Рада, а роль государя була зведена лише до представницьких функцій. Така форма управління для Росії була новою.

Наприкінці січня 1730 новоявлена імператриця підписала представлені їй «Кондиції». Відтепер вона без схвалення Верховної Ради не могла зав`язувати воєн, укладати мирні договори, вводити нові податки або обкладати податками. Не в її компетенції було і витрачання скарбниці на власний розсуд, твір у чини вище звання полковника, платню вотчин, позбавлення дворян життя чи майна без суду і найголовніше - призначення спадкоємця на престол.

Боротьба за перегляд «кондиції»

Анна Іванівна, в`їхавши в Першопрестольну, вирушила в Успенський собор, де вищі державні чини і війська присягнули государині. Нова за формою присяга була позбавлена деяких колишніх виразів, що означали самодержавство, в ній не згадувалося і про права, якими наділили Верховний Таємний орган. Тим часом загострилася боротьба двох партій - «верховников» і прихильників самодержавства. У лавах останньої активну роль грали П. Ягужинський, А. Кантемир, Феофан Прокопович і А. Остерман. Їх підтримували широкі верстви дворянства, які бажали перегляду «кондиції». Невдоволення в першу чергу було обумовлено посиленням вузького кола членів Таємної Ради. Крім того, в кондиціях більшість з представників шляхетства, як в ту пору називалося дворянство, бачили намір встановити в Росії олігархію і бажання присвоєння двома прізвищами - Долгорукими і Голицин - права обрання монарха і зміни форми управління державою.

Скасування «кондиції»

У лютому 1730 численна група представників дворянства, яка становила, за деякими відомостями, до восьмисот чоловік, з`явилася в палац, щоб подати Ганні Иоанновне чолобитну. У їх числі було досить багато гвардійських офіцерів. У чолобитною імператриці виражалася настійне прохання спільно з дворянством ще раз переглянути форму правління, щоб зробити її бажаною всьому російському народу. Анна в силу свого характеру кілька вагалася, проте її старша сестра - Катерина Іванівна - змусила її все-таки підписати чолобитну. У ній дворяни просили прийняти повне самодержавство і знищити пункти «кондиції».

Анна на нових умовах заручилася схваленням розгублених «верховников»: тим нічого не залишалося, тільки лише згідно кивати головами. За словами сучасником, у них не було іншого виходу, оскільки при найменшому протистоянні або несхвалення, гвардійці накинулися б на них. Анна із задоволенням публічно розірвала не тільки «Кондиції», а й власне лист про прийняття їх пунктів.

Безславний кінець членів Ради

Першого березня 1730 на умовах повноцінного самодержавства народ ще раз приніс присягу імператриці. А всього за три дні Маніфестом від 4 березня відбулося скасування Верховного Таємної Ради.

Долі його колишніх членів склалися по-різному. Князя Голіцина відправили у відставку, а через деякий час він помер. Його брата, а також трьох з чотирьох Долгорукових, стратили в роки правління Анни. Репресії пощадили тільки одного з них - Василя Володимировича, який за Єлизавети Петрівни був виправданий, повернений із заслання і, більше того, призначений главою військової колегії.

Остерман в роки царювання імператриці Анни Іоанівни був на найважливішому державному посту. Більш того, в 1740-1741 роки він ненадовго став фактичним правителем країни, але в результаті чергового палацового перевороту зазнав поразки і був засланий в Березів.