Установа Державної Ради

Установа Державної Ради, першого Вищого законодорадчого органу в Російській Імперії, відбулося в 1810-му році. Він розглядав законопроекти, внесені міністрами, до того як їх затвердить імператор. Створення Державної Думи, як і вищоїзаконодорадчого органу, відбувалося з використанням виборної системи. При цьому одна частина членів призначалася імператором, а інша вибиралася.

Перший час створення Державної Ради відбувалося за вказівкою імператора. Перші тридцять п`ять членів були міністрами (відповідно до становищем) та призначеними довіреними сановниками. Головою вважався сам імператор, а в разі його відсутності - призначений ним один з членів Ради. З 1812-го по 1865-й рік головою Вищого органу був прем`єр-міністр.

Установа Державної Ради передбачало і формування Комісії зі складання законів і Канцелярії, яку очолював секретар уряду. Канцелярія займалася не тільки веденням діловодства, а й редагуванням текстів законопроектів, які виносилися на обговорення, а також проведенням роботи по складанню законів.

Установа Державної Ради дозволило розглядати законопроекти після обговорення їх в департаментах. Після затвердження їх імператором закони набували чинності. Разом з цим імператор міг погодитися як з більшістю, так і з меншістю Державної Ради, а міг і зовсім відкинути будь-яка думка.

Комітет складався з голів департаментів. На нього покладалося розгляд проекту з перетворення міністерств.

Державна Рада обговорював також штати і кошторису установ, скарги щодо визначень департаментів від Сенату та інших органів. При Вищому Органі функціонувала комісія з прошениям. Державна Рада виконував важливе завдання при розробці та виданні Зводу Законів і першого Повного Законодавчих Збірника Російської імперії. Так, в 1833-му році було розроблено та підготовлено тридцять три томи Повного Збірника і п`ятнадцять томів Зводу Законів. В епоху правління Олександра Другого Державна Рада брав участь у розробці законодавчої основи перетворень 1860-1870-х років.

Після проголошення Маніфесту 1905 року в адміністративному апараті відбулися певні реформи. Так, Державна Рада перетворили у верхню палату в Парламенті країни. З цього моменту половина учасників призначалася правителем, а друга половина була обирається. Вибори здійснювалися відповідно до професійних і становими куріямі. Членами ставали представники дворянських товариств, земських зборів, духовенства. Вищий орган розглядав законопроекти, прийняті Державною Думою до затвердження їх імператором. Правитель при цьому розглядав тільки ті нормативні акти, які були затверджені в обох палатах. Слід зазначити, що Рада і Дума володіли різними законодавчими правами.

У 1917 році після революції Вищий орган перестав існувати.

Повторне установа Державної Ради відбулося в 1991-му році за указом Президента СРСР Горбачова. Він же став і головою Вищого органу. Державна Рада існував до розпаду Радянського Союзу. Знову він був сформований Президентом Путіним. Установа Державної Ради як органу дорадчого було в 2000 році, першого вересня. Забезпечення його діяльності покладено на Управління Президента по внутрішньополітичної діяльності.

У складі Державної Ради присутні вищі керівники від суб`єктів федерацій. Відповідно до рішення Президента у складі органу можуть бути присутні й інші діячі.