Помилки у вживанні дієслова «апелювати» - це результат неправильного тлумачення слова

Дієслово «апелювати» - це запозичене з іноземної мови слово. Ймовірно, тому його вживання пов`язане з поширеною мовної помилкою.

Походження слова

Слово «апелювати» походить від латинського appellare, що означає - «називати, заговорювати». Однокорінне слово - іменник «апеляція». У латинській мові appellatio означає «звернення». Цей термін споконвіку супроводжує юридичним операціями. Коротко розглянемо, що він має на увазі. Можливо, це найкраще пояснить, як правильно використовувати в мові однокореневий дієслово «апелювати». Значення цього терміна закріплено в законодавчих документах.

Що мають на увазі юристи

Припустимо, суд виніс рішення по якомусь конкретному кримінальній або цивільній справі. Засуджений і його адвокат не згодні з рішенням суду. Вони мають законне право подати апеляцію у вищу судову інстанцію з тим, щоб робота суду першої інстанції була перевірена, а рішення, можливо, переглянуто. Апеляція буває повною, коли справа розбирається заново, і неповною, коли вищестояща судова влада перевіряє правильність роботи нижчестоячої.

Інші значення слова

Виходить, апеляція - це звернення до вищого ступеня влади. Значить, апелювати - це звертатися у вищі інстанції. Звичайно, дане поняття поступово вийшло з вузького кола юридичної термінології і стало використовуватися в більш широкому значенні. Що кажуть про нього словники?

У тлумачному словнику Даля значення слова «апелювати» не виходить за рамки юрисдикції. Тут воно пояснюється як дія щодо оскарження судової справи, «волання про правосуддя». Синонімами дієслова в даному випадку є слова «скаржитися», «направляти прохання». У більш сучасному тлумачному словнику Ожегова дієслова дозволяється позначати не тільки судову процедуру, а й привернення уваги громадськості. Апелювати - це означає звертатися за підтримкою і порадою до громадської думки. Обидва значення закріплені і у Великому тлумачному словнику російської мови під редакцією С. А. Кузнецова. У цьому випадку апелювати можна до людських мас за розумінням і сприянням. Синонім слова - «волати», «просити». В давнину це дієслово використовували у значенні: посилатися на авторитет. Цей смисловий відтінок допустимо використовувати і тепер. Наприклад, апелювати до думки професора Ліхачева- апелювати до історії.

Чому не можна апелювати словами

Тепер стає зрозуміло, чому словесна формула «апелювати словами» - це груба мовна помилка. Можливо, вона викликана тим, що словосполучення нагадує схожу за конструкцією, але зовсім інше за значенням вираз «оперувати словами, термінами». Дійсно, оперувати можна чимось, але апелювати допустимо лише до когось або чогось. Наприклад: «Колектив апелював до начальства, щоб відновити на роботі колишнього майстра цеху» - «Я апелюю до вашої совісті». В давнину можна було вживати форму, в якій передбачалося апелювати на щось: «Він вирішив апелювати на рішення суду, яке йому здалося необгрунтованим».

Граматичний портрет

З точки зору граматики російської мови слово апелювати - це дієслово у формі інфінітива, безповоротний, в дійсній заставі. Він може вживатися в минулому, сьогоденні і майбутньому часі. Відноситься до першого дієвідміні. Його можна змінювати по особам: апелюю (-Їж, -ють) - по числах: апелюєш (-ете), в минулому часі - за родами: апелював (-а, -о).

Дієслово здатний утворювати форми досконалого і недосконалого виду, формувати причастя та дієприслівники теперішнього і минулого часу. Дієслово може вживатися в дійсного, умовному і наказовому способі. Наголос в інфінітиві і у всіх інших формах дієслова падає на третій склад: апелювати.

Мовні помилки з запозиченими словами

Існування нових слів, що прийшли з інших мов, - явище об`єктивне. Але, на жаль, з цим пов`язані і помилки в їх вживанні. Комізм таких словесних казусів є у відомому анекдоті.

• Анка каже Петьке:
  - Я вчора на балу справила такий фужер!
  - Та не фужер, а фураж, дурна! - Поправляє Петька.
  - А підемо, запитаємо Василь Івановича.
  - Василь Іванович, як правильно сказати: справила фужер або фураж?
  - Знаєте, хлопці, я в цій справі не копенгаген! - Знизує плечима командир.

Ясно, що Анка мала на увазі слово «фурор», тобто галасливий публічний успіх, а Василь Іванович хотів сказати, що він у цих питаннях не компетентний, тобто не є фахівцем. На жаль, подібні пасажі зустрічаються не тільки в анекдотах.

У пропозиції «Дівчинка мала пріоритет до літератури» явно мається на увазі слово схильність. Пріоритет, тобто першість, може бути не до чогось, а в чомусь: пріоритет в економіці. Інший приклад: «Директор прочитав мені анотацію, щоб я добре вчився». Замість слова «нотація», що означає «мораль», використано слово, сенс якого - короткий опис статті, книги, монографії. Ще приклади: «Надав разом з документами своє реноме». Слово «реноме» неправильно вжито в значенні «автобіографія», тоді як справжній сенс цього слова - усталене думка про когось.

Нерідко помилки в узгодженні й керуванні слів трапляються і у використанні рідних російських лексем. Наприклад: «Требуется продавец на продовольчі товари». Слово «продавець» вживається з іменниками в родовому відмінку: продавець (чого?) продовольчих товарів. Інший приклад: «Допоможу вам з утворенням». Допомагати можна в чомусь, а не з чимось. Тому правильний варіант фрази може бути таким: «допоможу у навчанні» або «можу допомогти оволодіти знаннями в такий-то дисципліні».