Дзержинський Фелікс Едмундович: біографія

Партією більшовиків керували люди різні. Деякі з них були блискучими ораторами, інші відрізнялися видатними організаційними здібностями, треті виділялися приголомшливою звірячої жорстокістю. Особливе місце в партійній іконографії займає Дзержинський Фелікс Едмундович. Цитати з його промов і просто фрази, загублені їм мимохіть, свідчать про неоднозначність натури і своєрідному таланті. З одного боку, вони демонструють жвавість розуму, визначену романтичність світосприймання і здравость міркувань, а з іншого - входять в пряме протиріччя з методами його роботи. Час, звичайно, було складне, але таким його зробили люди.

Суперечлива ікона

Портрет Фелікса Дзержинського в радянський час прикрашав стіни кабінетів всіх організацій, що успадкували функції ЧК (ОГПУ, МГБ, КДБ, МВС), а пам`ятник йому стояв у центрі Луб`янській площі, прямо навпроти будівлі колишнього акціонерного товариства «Росія», який надавав до революції страхові послуги. АТ зникло, а страх залишався довго, весь час існування СРСР. Апарат примусу державі необхідний, особливо народному і пролетарському. Біля витоків створення, на самому початку розробки принципової схеми його механізму, стояв Фелікс Едмундович Дзержинський. Парадоксальність цієї ситуації (можливо, що й закономірність) полягає в тому, що сам він провів значну частину свого життя в посиланнях і в`язницях, страждаючи за свою незгоду з чільної на той момент соціальною системою. Досвід, набутий «залізним Феліксом» в ті роки, був ним врахований. Радянська система придушення невдоволень виявилася куди міцніше, жорсткіше і ефективніше царської.

Сім`я поміщика і дитинство, проведене в ній

11 вересня 1877 в сім`ї гімназійного вчителя Е. І. Дзержинського, католицького віросповідання, з`явився син, названий Феліксом. За соціальним статусом батька майбутнього голови ВЧК можна було віднести до поміщиків, правда, дрібним, він володів лише хутором Дзержіново.

Сім`я була багатодітною, крім Фелікса, в ній підростали брати і сестри (Ігнатій, Казимир, Станіслав, Ядвіга, Альдона, Владислав і Ванда), і по всій видимості, нестача коштів змушував працювати небагатого шляхтича на ниві народної освіти. Коли Фелікс був уже юнаком, на хуторі сталася трагедія, від випадкового пострілу загинула донька Едмунда Йосиповича. Розбиратися в тому, хто винуватець смерті Ванди, не стали, слідчі зробили висновок про те, що стався нещасний випадок з причини необережності.

Гімназійний дружок Юзек Пілсудський і успіхи в навчанні

У десятирічному віці Фелікс познайомився з іншим майбутнім великим поляком, Юзека. Приятелі провчилися разом вісім років, не здогадуючись про те, що один з них стане професійним революціонером, а інший - переконаним антикомуністом. Саме Юзеф Пілсудський зможе відобразити в 1920 році напад червоних військ, тилом яких буде командувати Дзержинський Фелікс Едмундович. Національність для справжнього більшовика не настільки важлива, якщо потрібно, то і на рідну країну можна напасти.

Особливих талантів гімназист Фелікс не виявив. У першому класі він навчався два роки. Гімназію вважати закінченою не можна, атестата він не отримав, тільки свідоцтво, в якому вказувалося, що «добре» (але не «відмінно») йому давався Закон Божий, а ось по латині, французької, фізики, геометрії, алгебри та історії його успіхи оцінювалися на тверду «трійку». І вже зовсім кепсько справа йшла з грецьким і російською мовами. І все це при задовільному старанності, поведінці та уваги.

Початок революційної боротьби

Отже, молода людина вийшла з стін гімназії. Всім: і вчителям, і однокласникам, і самому йому було ясно, що ніякими особливими схильностями і талантами він не блищить. Багатої спадщини чекати також не доводилося. І тут юнак захопився марксизмом (тоді ця ідея активно опановувала бунтівними умами). Записався в підпільний гурток і Дзержинський Фелікс Едмундович. Справжнє прізвище, мабуть, здалася йому занадто польської та недостатньо романтичною, і він узяв собі кличку Астроном. Чому саме таку, про те історія замовчує. Проводячи агітацію в середовищі малоосвічених учнів і підмайстрів (для цього утворення вистачало), Астроном допустив якусь помилку, внаслідок якої хтось із пропагованих ним низькокваліфікованих робітників написав донесення в поліцію відповідного змісту - і Фелікс Едмундович Дзержинський влучив у Ковенська в`язницю (1897 ). Після року відсидки його вислали в Нолинск Вятської губернії під трирічний нагляд поліції, але і тут він, працюючи на тютюновій фабриці Набивач, від революційної ідеї не відмовився. Знову посилання, потім втечу.

Життя, повна романтики: арешти, заслання і пагони

Вільно, Литва, Польща - ось місця на географічній карті, в яких на рубежі століть діяв Дзержинський Фелікс Едмундович. Біографія його рясніє епізодами арештів і вироками. Варшавська цитадель (1900), Седлецький централ (1901), Вилюйская пересильна в`язниця (1902), Олександрівська посилання і романтичний втечу з Верхоленского на човні. Потім еміграція, в якій під час соціал-демократичної конференції Польщі та Литви починається партійна кар`єра. Тепер він - секретар закордонного комітету.

Арешти та звільнення стають все цікавіше

Коли почалася війна з Японією, польсько-литовські соцдекі (СДКПіЛ) зробили все для того, щоб ускладнити економічне становище Російської імперії. Демонстрації, бунти, страйки і навіть диверсії активно проводились бойовим крилом партії, за що її керівники знову опинилися у в`язниці. Залишається лише дивуватися м`якості царських вироків. Дзержинський Фелікс Едмундович в 1905 році був кинутий в катівні. Це було в липні, а в жовтні його вже амністували. Грудня 1906, арешт у Варшаві і суд, а вже в червні звільнення під заставу. 1909, вирок - довічна сибірська посилання, з якої бігти виявилося справою нехитрим, і не куди-небудь, а прямо до Максима Горького на Капрі. Хто-небудь зараз таке повторити може?

Перед революцією

У 1910 році в житті партійного секретаря (і за сумісництвом скарбника) відбулася важлива подія - він одружився. Його обраницею стала Софія Мушкат, соратниця. У його щоденникових записках цього часу з`являються рядки про любов, яка дає сили переносити всі позбавлення. Раніше тільки в боротьбі бачив сенс життя Дзержинський Фелікс Едмундович. Коротка біографія його містить відомості про те, що в 1910-1911 роках він підтримав ленінську позицію, виступивши проти Плеханова з його легальними методами. У 1912 році він знову заарештований, цього разу до злісного бунтівникові і втікачеві застосували більш дієві репресії - спочатку три роки каторги (Орловський централ), потім ще шість в Бутирці, де він, можливо, сидів би аж до 1922 року, якби не Лютнева революція.

Якобінець пролетарської революції

Після об`єднання СДКПіЛ з РСДРП (б) Дзержинський Фелікс Едмундович відразу включається в активну партійну роботу. У цей період догм ще немає, позиції лише визначаються, і в такому важливому питанні як самовизначення націй секретар виступає проти ленінського курсу, але це тимчасово. Важливіше не слово, а справа, наприклад, організація збройного перевороту, формування бойових загонів Червоної гвардії і захоплення вузлів зв`язку 25 жовтня. Дзержинський навіть був наркомвійськмором майже все літо 1917 року, до того, як цей пост прийняв Л. Д. Троцький. Ленін назвав його якобінцем, і це був комплімент. Партія терміново потребувала людину, яка зможе створити і очолити особливий орган, який карає і нещадний, і це справу було доручено «залізному» Феліксу.

Терор і трохи троцькізму

У грудні 1917 року виникла реальна загроза всеросійської страйку держслужбовців. Раднарком відреагував на неї створенням Всеросійський надзвичайної комісії з боротьби з саботажем. Ось нею і керував Дзержинський (в 1922 році її перейменували в ОГПУ) до самої своєї смерті. ЧК брала участь у масових репресіях, а її глава нерідко ставав ініціатором акцій по процентному знищенню населення і повного винищення представників «паразитичних класів». Лише одного разу він припинив виконання своїх обов`язків, подавши у відставку. Сталося це після вбивства Мірбаха, німецького посла, вчиненого з метою зриву мирних (а фактично капітулянтських) переговорів у Бресті. У цей момент Дзержинський зайняв троцькістську позицію, в чому пізніше неодноразово каявся. У всьому іншому «залізний» Фелікс Раднарком влаштовував: і чищення виробляв, і заручників брав, і розстрілював їх. Нічого страшного в своїй діяльності він не бачив.

Діти, спорт, репресії, внутрішньопартійна боротьба і смерть

Громадянська війна закінчилася, і наслідки цієї злочинної братовбивчої бойні відкрилися в усьому жаху. Промисловість була зруйнована, всюди панувала розруха, країна опинилася наводненої безпритульними. П`ять мільйонів уцілілих дітей залишилися без батьків, а число загиблих злічити неможливо і сьогодні. Фелікс Дзержинський став ініціатором важливої державної програми з вирощування постраждалого у війні покоління, яке слід було не тільки нагодувати, одягнути і взути, а й виховати в дусі нового суспільного ладу. З цією метою по всій Росії створювалися дитбудинку, спецприймальники і дитячі комуни. Цей проект можна назвати одним з найуспішніших в радянській історії.

Мало хто сьогодні пам`ятає про те, що Дзержинський Фелікс Едмундович, фото якого (особливо пізні) наводять на думки про його нездоров`я, став одним з головних зачинателів масового спорту в СРСР. Мало того, товариство «Динамо» можна сміливо назвати його дітищем.

Пам`ятаючи про власне минуле, насиченому коливаннями і відхиленнями від лінії партії, Дзержинський часто заступався за більшовиків, котрі дозволяли подібні ідеологічні огріхи. Цілком можливо, якби він прожив довше, то розділив би долю багатьох членів ЦК ленінського набору, і йому пригадали б усі його «троцькізм» та інші «рикізми-пятакізми-каменізми» в 1937 або 1938 році. У якомусь сенсі йому навіть пощастило, принаймні, в сенсі історичному. Під час партійного пленуму 1926 він настільки емоційно сперечався зі своїми колишніми соратниками і друзями П`ятаковим і Каменєвим, що його більшовицьке серце не витримало, і до вечора товариш Дзержинський помер.

Він став радянської іконою, символом незламності, його ім`ям називали заводи, фабрики, школи, дивізії, пароплави і міста ...