Президенти України по порядку. Перший президент України. Новий президент України

8 грудня 1991 запам`ятається всьому світу завдяки зустрічі у Біловезькій Пущі, в Білорусі, на якій був підписаний договір про вихід трьох слов`янських республік зі складу СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав. З цього моменту і почалася активна геополітична зміна, яка досить сумно відбивається на всіх її членах донині. Давайте розглянемо, якими були президенти України. По порядку їх було п`ятеро, але деякі і з цим намагаються сперечатися, тому необхідно розібратися в цьому питанні.

Напевно, варто було почати з тієї людини, яка безпосередньо і підписував договір про вихід зі складу СРСР. З боку України це був Леонід Кравчук, але до нього ми ще повернемося, а поки, щоб не спотворювати хронологію подій, необхідно відзначити таку персону, як Михайло Грушевський. Перший президент України виконував дуже важливу роль і повинен був впоратися з масою проблем. Ним був саме Леонід Кравчук, а Грушевський свого часу обіймав пост глави Центральної Ради. Говорячи сучасною мовою, він був спікером, адже такої посади, як президент, ще просто не існувало. Це говорилося в проекті Конституції, яка була затверджена Центральною Радою 29 квітня 1918. Проте особистість для України це досить значима - навіть на 50 українських гривнях зображений його портрет. Під час революції цей учений і історик став біля «керма» наспіх створеного органу влади, власне кажучи, таким же способом він був повалений (за допомогою революції). Взагалі-то, для України такий спосіб зміни влади досить популярний і донині, практично всі президенти України по порядку були змінені таким чином.

День Незалежності

Верховна рада УРСР в 1991 році 24 серпня прийняла акт, в якому Україна проголошувалася незалежною. Спочатку День незалежності України оголошений був 16 липня (але вже на наступний рік, в 1992, було вирішено поміняти його на 24 серпня). Незабаром за незалежність на референдумі було віддано більше 90% голосів всіх учасників голосування. Вже 1 грудня 1991 незалежна держава провело перші прямі вибори президента України, на яких Леонід Макарович Кравчук отримав більше 61% голосів.

Кравчука хвалять точно так само, як і критикують. Негативна оцінка йде в основному через те, що від нього чекали моментальних рішень, негайного «відторгнення» від Росії і мінімальних взаємин як економічних, так і політичних. Але завдяки його феноменальному вмінню маневрувати між протиборчими політичними силами, він зумів зберегти Крим в якості майбутньої автономної республіки, перебувала саме у складі України. Як говорив сам перший президент України Кравчук, він намагався зробити все, щоб Україна отримала свою незалежність мирним способом, без кровопролиття.

Шлях першого президента: інавгурація

Кравчук не завжди був хитрим політиком і вмілим президентом, дитинство і отроцтво Леоніда Макаровича до партійної роботи були дуже важкими. Він сам, бувало, згадував про 50 грамах халви, подарованих його матір`ю йому на день народження, або про саморобних дерев`яних ковзанах. Далі жив в університетському гуртожитку разом з 12 хлопцями, але всі тяготи були успішно залишені позаду після отримання диплома і переїзду до Чернівецького фінансовий технікум для того, щоб викладати політекономію в 1958 році. З партійною роботою в 1991 році все стало набагато краще, а жити - легше.

Перший президент України стає законним виключно після інавгурації. Для Леоніда Кравчука та його команди це було дуже відповідальне завдання, так як це відбувалося вперше. Природно, присягати необхідно було на тодішній Конституції, але спільно з цим було запропоновано давати присягу і на Пересопницькому Євангелії, так як воно було на той момент найдавнішою святинею України. Через те, що в той час гімн ще не був створений, був запрошений хор, який виконав «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Таким чином офіційна частина була закінчена, і перший президент України офіційно вступив на свою посаду.

Другий президент

Президентство Леоніда Макаровича протривало відносно недовго, і вже в липні 1994 року в другому турі він програв колись чинному прем`єр-міністру Леоніду Даниловичу Кучмі. Вираз «що маємо, не цінуємо, а втративши - плачемо» можна повною мірою віднести і до другого за рахунком кандидату в президенти України. Список його досягнень досить великий, щоб український народ міг повною мірою пишатися і в прямому сенсі слова "нудьгувати" по ньому. В цей же час і список його провалів також «маячить, як більмо на оці», тому є і противники його політики.

Досягнення і провали

За десять років свого перебування на посаді глави держави (тим часом це найдовший термін з усіх) президент Кучма зміг запобігти «божевільну» інфляцію, так як після розпаду СРСР Україна перебувала в дуже глибокій економічній ямі. Президент став справжнім рятувальним колом для ринкової економіки в сучасному світі українських взаємин на світовій арені. Завдяки його реформам країна не опустилася на саме дно економіки.

У 1996 році була введена постійна і стабільна грошова одиниця, яка мала назву гривня. Як стверджують експерти, це також сприяло зміцненню економіки країни. Леонід Данилович не приховував, що тримає курс на ЄС, але в цей же час він не поспішав розривати тісний зв`язок з Росією, підтвердженням тому були численні договори. Серед таких був і так званий Великий договір, в якому було обумовлено співробітництво між країнами по ряду найважливіших галузей і напрямів, що в першу чергу було вигідно самій Україні, роблячи її повноцінним гравцем на світовій арені.

Але є за Кучмою і деякі «негідні» вчинки, причому деякі недоведені, а ті, які доведені, просто «зам`яли». Серед таких можна відзначити наказ про вбивство неугодного Кучмі журналіста Г. Гонгадзе, що «копав під нього» і мав досить значний компромат, який міг би створити серйозні проблеми тодішньому президенту. На цьому обвинувачення Кучми не закінчилися, і вже в 2004 році народ обурювався, так як завод «Криворіжсталь» було продано його зятю - Віктору Пінчуку. За часів Кучми стали процвітати корупція і олігархія. Далі - ще купа кримінальних справ у розкраданні державних коштів та спробі змінити конституцію, для того щоб залишитися на третій термін. Але нічого не вийшло, в результаті - чергові президентські вибори, на яких перемагає Віктор Янукович.

Віктор Янукович і помаранчева революція

На президентських виборах 2004 року здобуває перемогу майбутній президент України Янукович. І все б добре, от тільки це послужило організації масової кампанії протестів, які проходили в столиці України Києві, на майдані Незалежності. Революція, що згодом отримала назву «помаранчевої», була організована прихильниками Віктора Ющенка, через оголошення центральної виборчої комісії результатів, за якими переміг Віктор Янукович. Вони нібито сильно різнилися від даних екзит-пол і послужили подовдом для постанови про повторне проведення другого туру, який в тому момент встигли охрестити «третім». Варто відзначити, що ця революція послужила подальшому сплеску подібних кольорових революцій в Грузії, Туреччини, а тепер і Китаї. Отже, третій тур показав, що переміг Віктор Ющенко, незважаючи на те, що привітання з призначенням на пост президента Віктор Янукович уже став приймати від глав таких держав, як Росія та Білорусь.

Таким чином, якщо деякі віддалені країни Заходу не цікавилися Україною або навіть не знали, де ця країна знаходиться, то після революції вона стала всесвітньо відомою. Тим часом 23 січня 2005 Віктор Ющенко присягнув на Пересопницькому Євангелії та Конституції України, як і всі президенти України (по порядку він був третім). Після цього він вийшов на площу і виголосив звитяжну мова.

Правління Віктора Ющенка

Під час перебування на своїй посаді Віктор Ющенко показав себе прихильником зближення з Америкою, НАТО та ЄС. За час його президентства відбувся дуже сильний розрив усіх зв`язків з Росією: духовних, політичних, економічних. Він бажав виплатити борг Росії за газ, для того щоб вести розмову з позиції власника чорноморського басейну і перебування в ньому Чорноморського флоту Російської Федерації.

Президент України Ющенко, діставшись до крісла глави держави і отримавши повну владу, перебуваючи ще під ейфорією від помаранчевої революції, миттєво знімає з займаних посад всіх людей від минулої влади і замінює їх тими, хто просувався разом з ним. Прем`єр-міністр Юлія Тимошенко отримала наказ про розпуск парламенту. Це було зроблено Ющенко для підготовки на парламентські місця своїх людей. У цей час відбувається розкол в «помаранчевої коаліції». Політична криза росте, на цьому тлі розгорається скандал з «Газпромом». Таким чином, президент не встигає впоратися з кризою в країні, а тим часом опозиціонери Віктор Янукович ("Партія регіонів") і Петро Симоненко ("Компартія України") разом з Юлією Тимошенко ("Батьківщина") вимагають імпічменту президента.

Юлія Тимошенко та її команда взялися «розкручувати» тіньові схеми Ющенка, стало відомо досить багато цікавих фактів про присвоєння великої кількості державних коштів шляхом приватизації та підставних компаній, приклад тому - «Росукренерго». За час свого правління Ющенко встиг роздати величезну кількість нагород та орденів за сумнівні заслуги практично всім своїм родичам.

Через якийсь час стає зрозуміло, що сенсу в імпічмент президента немає, так як його рейтинг досить низький (незважаючи на те, що він сподівався балотуватися на другий термін), через те, що не за горами вибори, на які вже намітилася Юлія Тимошенко та її головний опонент - Віктор Янукович.

Повернення

У 2010 році на майбутніх президентських виборах вже практично ніхто не сумнівався, що новим президентом України буде Віктор Федорович Янукович. Вибори також пройшли в два тури. Як і передбачалося, зійшлися лідери «Партії регіонів» та «Батьківщини». Таким чином, уже 14 лютого, після підрахунку голосів, стало зрозуміло, що переміг Віктор Янукович. Під час інавгурації президента було кілька цікавих випадків, які не змогли піти від уваги журналістів і опонентів Віктора Федоровича. Поки майбутній президент України Янукович готувався до своєї інавгурації, за два дні до цього біля пам`ятника засновникам Києва внаслідок корозії металу впали фігури Хорива і Щека (Кий, Щек, Хорив - засновники Києва). Деякі цей випадок зуміли пов`язати з майбутнім прийняттям посади у Верховній Раді. Але це не єдиний кумедний випадок. У той час, коли майбутній президент заходив у будівлю парламенту, несподівано перед ним стала закриватися двері.

Обіцяні досягнення

Як і всіх попередніх президентів, правління Януковича почалося зі створення вертикалі осіб, які перебувають в оточенні президента. Він закликав своїх опонентів «закопати сокиру війни» для продуктивної роботи. При цьому почалося політичне переслідування Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, які згодом були засуджені і засуджені до тюремного терміну за різними статтями. Природно, Віктор Федорович переконував усіх, що політичного підгрунтя в цьому немає, але вірилося в це слабо.

Що стосується президента Януковича, то можна сказати, що за час свого правління він не досяг якихось результатів. Проблема полягала в тому, що, на відміну від всіх попередніх президентів, він мав конкретний курс не на посилення зв`язків із Заходом, а на розвиток відносин з Росією, що конкретно не подобалося «проєвропейським» політикам. В результаті чергові вибори президента України відбуваються на тлі нової революції.

Знову революція

Вже в кінці 2013 - початку 2014 ми отримуємо Європейську революцію або «Революцію гідності», де старі і нові лідери «Майдану» вирішили об`єднатися, щоб за допомогою перевороту змінити владу. У них це виходить - і в результаті Янукович тікає з країни. В умовах починається війни готуються чергові вибори, і вже ходять чутки про те, що Порошенко - президент України.

Петро Порошенко

Практично ніхто не сумнівався, що один з активних лідерів «Майдану» стане президентом. Що стосується Петра Порошенка, то його багато хто знає не як політика, а більше як бізнесмена, власника відомої кондитерської компанії Roshen. Практично всі, крім Петра Порошенка, були технічними кандидатами в президенти України. Список був дуже різноманітний. В кандидати на президентське крісло метил навіть Дарт Вейдер - кандидат від «Інтернет-партії України», але був знятий в останній момент. У голосуванні не брав участь Крим, так як на той момент його жителі проголосували на референдумі за приєднання до РФ, і, природно, східні регіони України - Донецька та Луганська області - через проводяться бойових дій в цих регіонах. Інавгурація президента України Порошенка, як і Януковича, також не обійшлася без цікавих моментів. У той час як Порошенко йшов по червоній доріжці до Верховної Ради, один солдат з почесної варти, мабуть, отримав тепловий удар, через що випустив з рук зброю і мало не зомлів. При цьому майбутній президент пройшов мимо, ніби не помітивши цього.

Говорити про конкретні справи ще рано, оскільки фактично під час військових дій на сході України дуже важко дати адекватну оцінку Порошенко. Президент України, як зазвичай, каже, що казна розграбована, і доводиться вдатися до непопулярних заходів для того, щоб сміливо дивитися у світле майбутнє.

Такими були всі президенти України по порядку, починаючи з першого і закінчуючи крайнім (погана прикмета говорити «останнім»). Можна щиро вірити тільки в те, що на цьому президентська епопея України, яка за досить невеликий термін своєї незалежності змогла пережити кілька революцій і цілих п`ять президентів, буде закінчена, і країна знайде сильного лідера. Неважливо, якого курсу буде дотримуватися новий президент України, західного чи російського, важливо тільки те, щоб жителі країни почувалися захищеними і в безпеці, щоб у пенсіонерів була гідна пенсія, а у простих людей - зарплата. Але для того щоб цього досягти, необхідно докласти максимум зусиль, причому хоч багато що залежить від самої особистості президента, не варто забувати і про людей в його оточенні, які теж повинні бути зацікавлені не тільки у власному благополуччі, а й у благополуччі свого народу. Це і є основоположною метою будь-якого поважаючого себе політика, а вже тим більше президента незалежної країни.