Політика княгині Ольги. Зовнішня і внутрішня політика Ольги

Велика княгиня Ольга Олександрівна правила в Київській Русі після смерті свого чоловіка Ігоря Рюриковича і до повноліття сина Святослава. Прийняла християнство з ім`ям Олена. Історія не зберегла інформацію про дату народження княгині, але в Степенній книзі повідомляється, що померла вона імовірно у вісімдесят років. Бездоганна і мудра політика княгині Ольги зробила її відомою історичною особистістю практично по всьому світу.

Життєвий шлях

Достовірної інформації про місце її народження немає. Літописці і сучасні історики висувають різноманітні припущення з цього приводу. Максимально наближеним до правди є твердження Нестора Літописця в «Повісті временних літ», що вона родом з простої сім`ї, яка проживала в невеликому селі Вибути, розташованої на Псковській землі. Але де б Ольга ні народилася і до якого б племені вона не належала, мудрість її політики і діянь є невід`ємною частиною слов`янської історії.

До смерті Ігоря практично ніякої інформації про княгиню немає. Кончина чоловіка висунула її на перше місце в житті Київської Русі, тому як Святославу було три роки, і в князі він, зрозуміло, не годився. Вона прийняла на себе управління державою, які перебували в той час у вкрай скрутному становищі, і протягом 19 років повністю справлялася з усіма проблемами. Зовнішня і внутрішня політика Ольги створила єдину державу з міжнародним авторитетом.

Помста древлянам

Початком її правління можна вважати помста вбивцям Ігоря, яке складалося з чотирьох частин. Першою помстою княгині стало поховання древлянських послів живцем. Причиною тому послужило їх пропозиція посватати її за свого князя Мала. Після цього вона живцем спалила в лазні знатних древлян, які прибули слідом за першими. Втретє Ольга напоїла 5000 їхніх одноплемінників на тризні чоловіка, після чого її невелика дружина усіх перебила. Завершальним етапом помсти стало спалення міста Іскоростеня.

У цих діяннях, крім жорстокої помсти, присутній і свій глибокий зміст. Ольга повинна була показати як доброзичливцям, так і недругам, що вона не слабка жінка, а сильний правитель. «Волос довгий, а розум короткий», - так говорили про жінок в ті часи. Тому вона була змушена наочно продемонструвати свою мудрість і обізнаність у військових справах, для того щоб запобігти виникненню будь-яких змов за її спиною. Вдруге княгиня не захотіла виходити заміж, вона вважала за краще залишитися вдовою.

Таким чином, стало зрозуміло, що зовнішня і внутрішня політика Ольги буде мудрою і справедливою. По суті, ця кривава помста була спрямована на скасування влади династії Мала, підпорядкування древлян Києву і придушення знаті з сусідніх князівств.

Реформи та запровадження християнства

Після помсти древлянам княгиня встановила чіткі правила для збору данини. Це сприяло запобіганню спалахів невдоволення, в результаті однієї з яких убили її чоловіка. Поруч з великими містами були введені цвинтарі. Саме в цих адміністративно-господарських осередках влади і збирали данину.

Зовнішня і внутрішня політика Ольги завжди була націлена на централізацію управління державою, а також об`єднання і зміцнення руських земель.

З ім`ям Ольги пов`язують будівництво не тільки церкви Святого Миколая, але й Софійського храму в Києві. Хоча вона перша прийняла християнство, почитати її святою стали приблизно не раніше, ніж з XIII століття.

Зовнішня і внутрішня політика Ольги характеризує її не як беззахисну жінку, а як сильного і розумного правителя, який твердо і впевнено тримає в своїх руках владу над цілою країною. Вона мудро обороняла свій народ від недоброзичливців, за що люди її любили і поважали. Крім того, що володарка володіла великою кількістю вже названих позитивних якостей, вона ще була уважна і щедра до незаможним людям.

Внутрішня політика

Поки государиня була при владі, у Київській Русі панував мир і порядок. Внутрішня політика княгині Ольги була тісно переплетена з влаштуванням духовної та релігійного життя російського народу.

Одним з найголовніших її досягнень було введення організованих пунктів для збору данини, на яких пізніше, після прийняття правителькою християнства, на місцях цвинтарів стали зводити перші церкви та храми. З тих часів почався розвиток кам`яного будівництва. Першими такими будівлями стали заміський терем і міський палац, що належать государині. Залишки їх стін і фундаменту були розкопані археологами лише на початку 70-х років XX століття.

Внутрішня політика княгині Ольги нерозривно пов`язана з посиленням оборони країни. Міста тоді буквально обростали дубовими і кам`яними стінами.

Відносини з сусідніми князівствами

Особливої уваги заслуговує зовнішня політика Ольги. Таблиця, наведена нижче, містить основні діяння княгині.

Коли правителька налагодила стан справ всередині Київської Русі, вона взялася за зміцнення міжнародного престижу своєї країни. Зовнішня політика княгині Ольги була дипломатичною, на відміну від її чоловіка.

На початку свого правління вона прийняла християнство, а її хрещеним батьком став візантійський імператор. Ці події сприяли підвищенню авторитету Київської Русі серед правителів інших країн, адже отримати в хрещені батьки такої людини здавалося нереально.

В основному, зовнішня політика княгині Ольги була спрямована на поліпшення відносин з Візантією. І це у неї добре виходило. Заради чого частина російської дружини брала участь спільно з візантійською армією в бойових діях, одночасно зберігаючи незалежність своєї держави.

У 968 році Київ піддався нападу з боку печенігів. Обороною міста керувала сама княгиня, завдяки чому він був позбавлений від облоги.

За часів правління Ольги були сформовані умови, які створювали перевага ведення мирної зовнішньої політики перед військовою, якщо в такою була необхідність.

Спроби встановлення взаємовідносин з Німецькою імперією

З часом дружні відносини з Візантією стали слабшати, і Ольга вирішила знайти сильного союзника. Свій вибір вона зупинила на Німеччини.

У 959 році княгиня відправила російське посольство до Оттона I з проханням надати священиків для впровадження християнства на київських землях, а також з пропозицією дружби і миру.

Він відгукнувся на заклики Ольги, і в 961 році до неї прибули кілька священнослужителів на чолі з Адальбертом. Правда, свою діяльність розгорнути на київській території їм так і не вдалося, так як в кінці свого життя Ольга вже не мала такого впливу, як раніше.

У 964 році влада перейшла до Святослава, який кардинально змінив тактику державної політики. Причому, потрібно сказати, не в кращу сторону.