Перші київські князі

Перші київські князі володіли своєрідною і невизначеною владою. Її не можна віднести ні до одного з типів влади, які прийнято виділяти. Кровної спорідненості з народами Русі у них не було собі земля перебувала у їх власності, саме визначення «русская земля» з`являється тільки в часи влади Святослава. Основні завдання київських князів зводилися до об`єднання племен і створення єдиної держави. Перші київські князі прагнули налагодити торговельні відносини з сусідами, а також убезпечити рух торгових суден до іноземних ринків. Звичайно, оборона Русі від супротивників теж входила в першорядні завдання київських князів.

Перші київські князі, заволодівши шляхом «із варяг у греки», направили сили на підкорення племен, що живуть далеко від цього шляху. У завойованих областях встановлювався княжий порядок і призначався намісник з місцевих князів, синів Великого князя або дружинників. Основне завдання, яке виконувала ця влада - збір данини.

У Києві по весні становили великі каравани з великих човнів. Вони вирушали до пониззя Дніпра, а потім виходили в Чорне море, по якому досягали Константинополя. Торгові справи руських князів у Константинополі тривали до півроку. Це була свого роду російська ярмарок під наглядом греків. Правила, які контролювали перебування росіян у Константинополі, визначили відносини між Руссю і греками. Організація таких караванів теж лежала на плечах князів. Вони стягували товари до Києва, постачали каравани охороною і забезпечували вигідні умови торгівлі. Так, зовнішня і внутрішня політика Рюрика в чому залежала від того, як розвивається торгівля.

Охорона кордонів Русі була справою, яка постійно забирало багато сил. Набіги степовиків практично не припинялися. Вони атакували не тільки прикордонні райони, а й сам Київ. Перші київські князі поступово оточували Київ стінами і фортецями, а кордон - валами та іншими спорудами. Для забезпечення безпеки торговельних караванів, які прямували по суші, були потрібні інші заходи. Необхідно було або приходити до взаємовигідної співпраці, або перемагати суперників силою. Так будувалася політика перших київських князів у відношенні набігів.

Значення Києва було велике саме завдяки торгівлі. Це був самий південний місто на Дніпрі. Тут збиралися купці, тут влаштовувався склад товарів, тут знаходився головний ринок. Київ був центром торгівлі на Русі.

Політика перших київських князів стала фундаментом історії розвитку Русі. Це перша влада, яка об`єднала розрізнені племена. Саме київські князі підготували грунт, на якій виросло дерево національної єдності та самосвідомості. Київські князі згуртували держава зовні, а потім воно об`єдналося і зсередини.

Досить докладні відомості про київських князів є лише з часів князя Олега. Він об`єднав всі головні міста на шляху «із варяг і греки». Об`єднавча діяльність Олега поширювалася на древлян, сіверян і радимичів. Можна сказати, що він створив російсько-слов`янську незалежність і міць.

Після смерті Олега на престол зійшов Ігор. Правління Ігоря не відзначено ні великими перемогами, ні вигідними договорами. Ігор загинув, коли забажав зібрати подвійну данину з древлян.

У вдови Ігоря Ольги залишився син, якому призначався престол батька. Так як становище жінок у слов`ян не ущемляли, Ольга прийняла на себе правління. Вона твердою рукою наводила порядок на своїй землі. Її головний вчинок - прийняття християнства.

Святослав, хоч і носив вже слов`янське ім`я, по характеру був все ще варягом. Перші вдаліше походи Святослав здійснив ще при правлінні Ольги. Він підкорив в`ятичів, розгромив хазар, переміг ясів і касогів, а пізніше - взяв місто Болгар.