А. С. Пушкін, «Визнання»: аналіз вірша

Олександр Сергійович Пушкін «Визнання» написав у віці 27 років. Цей вірш присвячувалося однією з його численних муз - Олександрі Осипової. Як і багато інші творчі люди, Пушкін мав надмірно влюбливу і пристрасну натуру. Особисті переживання допомагали йому розвиватися і переводити свою творчість на новий рівень. Кожному об`єкту свого обожнювання поет присвячував численні вірші. Той час, коли Олександр Сергійович був зачарований черговий музою, було для нього найкращим і найгіршим одночасно, тому що на його почуття мало хто відповідав взаємністю, красуні лише дражнили чоловіка, змушуючи страждати і ревнувати.

Саме однієї такої неприступною коханої присвятив Пушкін «Визнання». Кому присвячено цей вірш, цікавить всіх шанувальників поета, адже він захоплювався багатьма дамами. З одними дівчатами Олександру Сергійовичу доводилося бачитися досить часто, з іншими ж доля зводила лише на короткий час і розлучала назавжди. Передумовою до написання вірша стало відсторонення Пушкіна в 1824 році від державної служби. Тоді його заслали в родовий маєток Михайлівське за різкі і необачні висловлювання по відношенню до царського режиму.

У садибі поетові довелося провести два роки, виїжджати з селища категорично заборонялося. Друзі та знайомі до опального дворянину приїжджали дуже рідко, тому Олександр Сергійович розважав себе спілкуванням з сусідами. Він часто навідувався в гості до овдовілої поміщиці, у якій жила 19-річна Олександра Осипова. Пушкін «Визнання» написав не відразу, а після двох років знайомства з красунею. Олександра була прийомною дочкою поміщиці, тому почувалася невпевнено і обмежено. Поет часто грав з рідними дітьми сусідки, а ось дівчина в цих забавах не приймала жодної участі.

Вірш Пушкіна «Визнання» перейнято щирими почуттями до красуні, поет страждає від того, що не може розповісти їй про свою любов. Він дорожить кожною миттю, коли вона поруч, дивиться на нього або розмовляє. У той же час поет розуміє, що він не найкраща партія для юної красуні, і вона ніколи не відповість на його почуття взаємністю, тому і просить хоча б прикинутися в прихильності до нього.

Написав Пушкін «Визнання» в 1826 році, але піднести його своїй обраниці так і не встиг, бо якраз у той час отримав дозвіл повернутися в Петербург. Після розставання з об`єктом обожнювання поет не забув про Олександра Осипової. Він присвятив їй ще кілька романтичних і хвилюючих віршів. Тільки через 10 років знову в Михайлівське повертається Пушкін. «Визнання» до цього часу так і не було прочитано Олександрою, тому поет зрадів, коли дізнався, що його муза гостює у мачухи.

Осипова отримала коротку записку від Олександра Сергійовича з проханням затриматися на кілька днів, до того часу, поки він не приїде в маєтку, але дівчина йому не відповіла. Олександра вдало вийшла заміж, тому її не цікавили ні Пушкін, ні його вірші. Більше вони ніде не перетиналися і не зустрічалися, але Осипова в історії літератури так і залишилася однією з муз великого поета.