Князь - це вищий дворянський титул. Знаменні віхи правління князя Ігоря

Князь - це титул. Під час феодалізму його носив глава держави, який був одноосібним правителем. В руках князя була зосереджена вся влада. Цей термін був наділений високим сенсом у слов`ян та інших народів Європи в 9 -16 століттях. Пізніше князь - це вже був просто вищий дворянський титул.

Кого називали князем?

Слов`яни князем вважали вождя племені, а пізніше, в період раннього феодалізму - главу держави чи окремо взятій території. Спочатку княжа влада була виборною, але після закінчення часу, з 9 по 16 століття, вона стала передаватися у спадок від батька до сина. Так, з`явився на Русі рід Рюриковичів, де правителями були великі князі Олег, Ігор, Ярополк. Це було до початку 18 століття, коли титул князя в Росії був єдиним, переданим у спадок.

Але в період правління Петра 1 титул втрачає свій престиж, так як в Росію стали прибувати іноземці з Європи, іменовані князями. Цим титулом стали обдаровувати своїх підданих за певні заслуги, які мали для держави особливе значення. Першим був наданий в князі фаворит Петра 1 Олександр Меншиков. На зорі Великої Жовтневої Соціалістичної революції цей і всі інші дворянські титули були скасовані.

Великий князь - хто це?

Цим найдавнішим титулом називали правителів російської держави. Рід Рюриковичів став розширюватися, що викликало необхідність відрізняти старших роду. Їм надавався титул «Великий князь». Спочатку це було почесне звання і все. Великий князь - це правитель, який не має права втручатися в управління, яке здійснювали молодші князі. Коли Андрій Боголюбський сплюндрував Київ, цей титул стали присвоювати володимирським князям, київські же називалися їм за традицією.

За часів татар владою наділялися разом з титулом від хана. Тоді великі князі мали право втручатися в управління справами удільних князів. За часів Василя Темного остаточно столицею великих князів стає Москва. В період правління Івана 3 цей титул поступово замінюється титулом государя. Великим князем називали і удільних князів, якщо їх земля дробилася і обособлялась від Володимирського, а потім і Московського князівств. Титул «князь» з часом став доповнюватися і обростати відмінностями: ясновельможний князь, сіятельство.

Знаменні віхи правління князя Ігоря

• Ігор - правитель Києва з 912 року. Прийшов до влади після того, як помер його брат Олег. Загальний термін його правління 32 роки. За цей час князь встиг підкорити угличів і древлян, змусивши їх платити данину, за якою щорічно отруювали сам зі своєю дружиною. Такі походи отримали назву «полюддя» і зіграли в житті Ігоря фатальну роль.
• У 1913 році під його початком був здійснений похід до берегів Каспійського моря, підступи до якого контролювалися хазарами. Коли князь з дружиною підійшли до Баку, за подальше просування довелося пообіцяти хазарам половину здобичі. Вона дійсно виявилася величезною. Обіцяну частку хазари отримали, але їм цього здалося мало. Почалася страшна битва. У ній князь Ігор втратив майже все своє військо.
• Київський князь - це єдиний російський полководець, який зібрав на боротьбу з половцями величезну бойову дружину. Але цього разу мета Ігоря була іншою: потрібно було звільнити російську землю від печенігів, які вперше напали на Русь. Вони, як і кочові племена угрів, булгар, аварів, прийшли зі сходу. Печеніги, не витримавши зустрічі з сильним Ігоревім військом, відступили і пішли в Бессарабію, наводячи жах на своїх сусідів. У 915 році переможені іноземці уклали мир з князем Ігорем, який через п`ять років був ними порушений. З 920 року кочові племена печенігів знову почали зазіхати на руські землі.
• 935 рік ознаменований походами на Італію спільно з греками. Взагалі про період князювання Ігоря в літописах збереглося мало відомостей.

• Князь Ігор - це правонаступник і послідовник свого брата Олега. Але в його правлінні не було нічого знаменного до 941 року, поки він не здійснив похід на Царгород, який закінчився повною поразкою дружини: більше половини воїнів були знищені. Візантійці в цій битві застосували грецький вогонь.
• Зазнавши поразки в минулому поході, князь Ігор у 943 році знову відправився на ратну битву проти греків. Але болгари і хазари попередили візантійців про це. Греки запропонували вигідний для російського князя світ. Ігор прийняв його.
• У 944 році правителі двох держав уклали новий договір про мир. Суть його полягала в тому, що світ триватиме до тих пір, поки сонце сяятиме і світ стояти. Підписання цього договору мало величезне значення, оскільки він став першим міжнародним документом, в якому країна називалася «Руською землею». Ігор повернувся з цього походу переможцем, що не вступивши з візантійцями в бій.

Здавалося, час невдач минуло й старому Ігорю саме час мирно правити. Але це було не так. Почалися обурення власних великокнязівських дружин через порожнечі скарбниці в результаті частих невдалих походів і виплат найманим воїнам. Дружинники Ігоря закликали його ходити збирати данину разом з ними. Такі походи називалися полюддя, в результаті яких збиралася данина з підвладних племен.

Смерть князя Ігоря

Київський князь - це син Рюрика. Ігор загинув за власним нерозсудливості. Коли під час чергового полюддя данину з древлян була зібрана, під тиском своєї дружини він прийняв рішення повернутися в Іскоростень і зібрати данину вдруге. Але в похід він пішов з невеликою за чисельністю дружиною, так як основну її частину відправив до Києва разом з награбованим добром. У цьому була його помилка. Ігор не прийняв пропозицію древлян покинути їхню землю і не здійснювати збір данини вдруге, за що і був страчений разом зі своїми воїнами. Період правління князя Ігоря характеризується поширенням влади русичів на величезні території: по обидва боки Дніпра, у верхній і середній його течії, до Кавказу на південному сході і Волхова на півночі.