Розповідь А. П. Чехова «Душка»: короткий зміст і аналіз твору

Антон Павлович Чехов написав оповідання «Душка» в 1899 році. Він відноситься до пізнього творчості письменника. Примітно, що Чехова «Душка» відразу ж викликала неоднозначну оцінку в літературних колах. Основна тема твору - любов. Тільки у головної героїні вона стає не просто потребою, а сенсом життя. Причому набагато важливіше для неї не отримувати любов, а дарувати її. Комічність ситуації в тому, що кожен раз історія самовідданих глибоких почуттів героїні повторюється. Композиція оповідання складається з чотирьох частин: по числу серцевих прихильностей в житті Оленки. Наведемо нижче короткий виклад даного літературного творіння.

Кілька слів про головну героїню

Оленка Племяннікова, дочка колезького асесора у відставці, живе в своєму будинку разом з батьком. Це рожевощока панночка з білою ніжною шийкою, пухкими ручками, лагідним поглядом і зворушливу усмішку. Навколишні люблять симпатичну дівчину. Вона подобається всім без винятку. При розмові з нею так і хочеться зачепити її за руку і сказати їй: «Душка!» В душі Оленьки постійно присутня якась прихильність: спочатку вона була закохана в учителя французької, потім стала обожнювати свого тата, а після тітоньку, відвідував її два разу на рік. Проблема в тому, що ці симпатії часто змінюють одну іншу. Але Олечку це не турбує, як і навколишніх її людей. Їм імпонує наївність дівчини, її довірливість і тиха доброта. Так описує свою героїню в оповіданні «Душка» Чехов. Короткий зміст допоможе скласти уявлення про особисті якості героїні. Образ її суперечливий: з одного боку, вона наділена даром самовідданої любові. Так розчинитися в своїй другій половинці дано далеко не кожному. І це, безумовно, викликає у читача повагу до героїні. Однак, з іншого боку, вона постає перед нами легковірної і вітряної особливої. Повна відсутність духовних інтересів, відсутність власних поглядів і уявлень про навколишній світ - все це викликає насмішку читача.

Кукін - перша прихильність Оленьки

У великому будинку Племяннікова квартирує такий собі Іван Петрович Кукін, власник і антрепренер розважального саду «Тіволі». Оленка часто бачить його у дворі. Кукін постійно скаржиться на життя. Від нього тільки й чути: «Публіка нині дика і неосвічена. Що їй оперета, феєрія? Їй балаган подавай! Ніхто не ходить. Та й ці дощі щовечора! А мені оренду, зарплату артистам платити треба. Суцільні збитки. Я розорений! »Оленьке дуже шкода його. З іншого боку, в її серці прокидається любов до цієї людини. Ну і що, що він худий, малий ростом і каже верескливим голоском. В її уявленні Кукін - герой, щодня бореться зі своїм головним ворогом - неосвіченої публікою. Симпатія героїні виявляється взаємною, і незабаром молоді одружуються. Тепер Оленка щосили працює в театрі чоловіка. Вона, так само як і він, лає публіку, міркує про важливість в житті людини мистецтва і позичає акторам. Взимку справи подружжя йдуть краще. Вечорами Оленка напуває Івана Петровича чаєм з малиною і кутає в теплі пледи, бажаючи поправити здоров`я чоловіка. На жаль, щастя молодих було недовгим: у Великий піст поїхав Кукін в Москву набирати нову трупу і там раптово помер. Поховавши чоловіка, панночка занурилася в глибокий траур. Правда, тривав він недовго. Про те, що було далі, нам повідає оповідання Чехова «Душка». А поки ми бачимо, що героїня, перейнявшись думками свого чоловіка, стає його тінню і відлунням. Її індивідуальних якостей наче й не було. Зі смертю чоловіка жінка втрачає і сенс життя.

Оленка знову виходить заміж

Коли Оленка, як завжди, поверталася з Служби Божої додому, з нею поруч опинився Василь Андрійович Пустовалов - керуючий лісовими угіддями у купця Бабакаева. Він проводив жінку до хвіртки і пішов. Тільки з тих пір наша героїня собі місця не знаходила. Незабаром в її будинку з`явилася свати від Пустовалова. Молоді зіграли весілля і стали жити-поживати в мирі та злагоді. Тепер Оленка говорила тільки про лісових угіддях, про ціни на деревину, про труднощі її транспортування. Їй здавалося, що вона завжди цим займалася. У будинку Пустовалова було тепло і затишно, смачно пахло домашньою їжею. Подружжя нікуди не виходили, проводячи вихідні лише в суспільстві один одного. Коли оточуючі радили «Душка» сходити і розвіятися в театр, вона відповідала, що це пусте заняття не для трудящих людей. У відсутність чоловіка, коли він виїжджав за лісом, жінка нудьгувала. Її дозвілля іноді скрашував військовий ветеринар Смірнін. Цей пан в іншому місті залишив дружину з дитиною, що не заважало йому проводити час в суспільстві інших жінок. Оленка соромила його і настійно радила одуматися і помиритися з дружиною. Так би і тривало тихе сімейне щастя «душечки» ще довгі роки, якби не трагічна смерть її чоловіка. Василь Андрійович одного разу застудився і раптово помер. Оленка знову занурилася в глибокий траур. На що хоче звернути увагу автор при описі другий прихильності героїні, що тут забавляє Чехова? Душка - жінка самовіддана, здатна на велике і глибоке почуття. Комічність ситуації в тому, що історія великої любові до гробової дошки в житті героїні повторюється. І тут те ж саме: повне розчинення в улюбленому, повторення луною його слів, тихе сімейне щастя і трагічний фінал.

Нова симпатія героїні

Тепер навколишні майже не бачили Олечку. Лише іноді її можна було зустріти в церкві або на овочевому ринку з куховаркою. Але незабаром сусіди вже бачили картину у дворі будинку: «серденько» сидить за столиком у саду, а поруч з нею п`є чай Смірнін. Все стало зрозумілим з того моменту, як однієї знайомої на пошті Оленка раптом повідала про проблему зараження молока від хворих корів і коней. З тих пір панночка тільки й говорила про чуму рогатої худоби, про перловою хвороби та багато іншого. Оленка і Смірнін намагалися тримати відносини в таємниці. Однак оточуючим стало зрозуміло: в серце жінки з`явилася нова прихильність. Про що ще нам повідає у своєму оповіданні «Душка» Чехов? Короткий зміст твору дозволяє простежити ланцюжок симпатій Оленьки. Автор дає читачеві можливість перейнятися глибокими почуттями героїні. І в той же час на прикладі повторення ситуації він показує, як вони обмежені і відносні. Нам стає зрозумілим, як зароджувалося нове почуття у серці героїні. Це третя її прихильність. Комічним видається те, що з її приходом глибокий траур жінки моментально зникає.

Оленка залишається одна

Але не довго Оленка була щаслива і на цей раз. Смірніна незабаром розподіли в дальній полк, і він поїхав, не покликавши з собою свою кохану. Жінка залишилася одна. Батько її давно помер. Близьких людей поруч не було. Почалися для Оленки чорні дні. Вона схудла, змарніла і постаріла. Знайомі, коли її бачили, намагалися перейти на інший кінець вулиці, щоб з нею не зустрічатись. Літніми вечорами Оленка сиділа на ганку, перебираючи в пам`яті всі свої прихильності. Але там начебто було порожньо. Їй здавалося, що сенсу в житті немає. Раніше вона все могла пояснити, про все поговорити. Тепер же в серці і думках її була така порожнеча, так було моторошно і гірко, як ніби вона «полину об`їлася». Таким описав самотність героїні у своєму оповіданні Чехов А. П. Душка живе лише тоді, коли може дарувати любов близькій людині поруч з нею. Здавалося б, тут треба пожаліти героїню, адже вона страждає. Але автор навмисно і зараз принижує почуття Оленьки, іронізуючи над ними в словах: «начебто полину об`їлася ...». І це справедливо. Далі ми побачимо, як швидко змінюються картини в житті жінки від повного зневіри і скорботи до абсолютного щастя.

Новий сенс життя героїні

Все змінилося в один момент. Повернувся в місто Смірнін зі своєю дружиною і десятирічним сином. Оленка з радістю запропонувала йому з родиною пожити в її будинку. Сама ж вона перебралася у флігель. У її житті з`явився новий сенс. Вона ходила щаслива, розпоряджаючись у дворі. Ця зміна не сховалася від очей оточуючих. Знайомі помітили, що жінка помолодшала, покращала, поправилась. Усім стало зрозуміло: повернулася колишня «серденько». А це означає, що в її серце знову нова прихильність. Далі ми побачимо, чим же все-таки захопила Чехова серденько Оленька. Остання її симпатія являє собою приклад самовідданої материнської любові, ніжності, готовності померти за своє чадо. Напевно, кожна жінка в своєму житті повинна реалізувати цю природну потребу - дарувати ніжність і теплоту дітям. Радує те, що і наша героїня відбулася як жінка і мати.

Материнські почуття в душі Оленьки

Оленка всім серцем полюбила Сашеньку - сина Смірніна. Дружина колишнього ветеринара поїхала в Харків у справах, сам він цілими днями пропадав десь, з`являючись тільки пізно ввечері. Дитина цілими днями перебував у будинку один. Оленьке здавалося, що він вічно голодний, позаброшенний своїми батьками. Вона забрала хлопчика до себе у флігель. З якою ніжністю жінка дивилася на нього, проводжаючи в гімназію. Як вона балувала дитя, пригощаючи його безперестанку солодощами. З яким задоволенням робила з Сашенькою домашнє завдання. Тепер від «душечки» можна було чути тільки про навчання в гімназії, підручниках, вчителів тощо. Оленка розцвіла, поповніла. Одного боялася жінка - що у неї раптом відберуть її улюбленого Сашеньку. З яким страхом вона прислухалася до стуку у хвіртку: а раптом це телеграма від матері хлопчика, яка вимагає його до себе? На цьому незавершеному моменті закінчує свій твір Чехов. «Душка», аналіз і короткий зміст якої тут наведено, це розповідь про самовідданої любові, яка так нечасто зустрічається в нашому житті, про її таких деколи безглуздих і смішних проявах. Головне в героїні - невичерпний запас ніжності й тепла, турботи і ласки. Смішні і нікчемні в порівнянні з нею її обранці. Вона ж смішна лише в тій частині, коли повністю приймає їх спосіб життя і їхні погляди на дійсність. Лише в останній своїй материнській прихильності вона стає воістину прекрасна. У цьому її образі багато жінок напевно впізнають себе.

Ми переказали та проаналізували оповідання Чехова «Душка», простежили, як жінка з недалекої міщанки перетворюється на справжню чеховську героїню.