Жюль Верн, "Таємничий острів" - безсмертна робінзонада

Якщо запитати сучасного читача про те, яке найвідоміший твір, написаний у стилі робінзонади, то після самого роману Дефо, безсумнівно, буде названий Жюль Верн, «Таємничий острів». Зміст роману відомо майже всім і не потребує додаткової реклами.

Взагалі-то, в сучасній літературі під робінзонадою розуміється будь-який твір, де герої поставлені в умови, за яких їм для виживання потрібно розраховувати тільки на свої знання та вміння. Свою назву цей напрям отримав від твору Дефо, який розповідає про потерпілого аварію корабля моряка на ім`я Робінзон Крузо. Популярність цього роману виявилася настільки велика, що ім`я Робінзон стало прозивним і породило нескінченний ланцюг продовжень і наслідувань.

Не залишився осторонь і Жюль Верн. «Таємничий острів» досі залишається майже ідеальною робінзонадою. Слово «майже» тут зовсім не випадково, так як цей твір зовсім не є посібником з виживання, а являє собою просто пригодницький роман з елементами фантастики. Фантастичність твору полягає в тому, що такого острова просто не може бути в природі, так само як і досягнення остров`ян в плані науково-технічного прогресу не можуть бути здійснені четвіркою навіть дуже знають і вміють людей.

Але на те він і Жюль Верн. «Таємничий острів» написаний настільки переконливо, що про неможливість усіх цих звершень починаєш замислюватися тільки після прочитання роману. А під час самого процесу не звертаєш уваги на те, що тільки роботам під силу організувати за два дні на голому місці кузню і виплавити для неї метал.

Автор роману свого часу породив безліч суперечок про те, чи є він конкретною людиною, або під цим псевдонімом ховається група вчених. Навіть зараз складно повірити, що така величезна кількість науково-фантастичних творів написав один чоловік, та ще в ті часи, коли не було комп`ютерів. Це сьогодні можна отримати будь-яку інформацію, просто кілька разів клікнувши мишкою, та й швидкість набору тексту на комп`ютері на порядок вище, ніж написання того ж об`єму від руки. А адже месьє Верн не мав у своєму розпорядженні навіть кулькової ручки і був змушений писати пером. І робив це дійсно майстерно.

Правда, у романі є й істотний недолік, що не робить його робінзонадою в повному розумінні цього слова. Не потягнув в повному обсязі цей жанр Жюль Верн. «Таємничий острів», герої якого так стрімко почали життя на острові, не маючи жодної сірники, все ж не подужали промислову базу самостійно. Їм підкинув майже все необхідне капітан Немо. Втім, Робінзон теж отримав волею свого автора подарунок долі - скриня з необхідними для нормального існування предметами. Точно так само і капітан Немо в критичний момент спочатку підкидає нашим остров`янам ліки для Герберта, а потім і зовсім забезпечує їх рушницями, набоями, кухонним начинням, одягом і фотоапаратом.

Справа в тому, що спочатку роман замислювався як окремий твір, і тільки пізніше автор вирішив зробити його частиною трилогії, об`єднавши з іншими романами. Так, перехідний роман між «Дітьми капітана Гранта» та «20 000 льє під водою» не дуже вдало вписав сюди Жюль Верн. «Таємничий острів» краще б виглядав як окремий твір, але змінити нічого не можна - на все була авторська воля.

Але це все не применшує достоїнств роману. Він цікавий не тільки описом створення з нуля тих чи інших повсякденних речей, тим більше що ці описи часто невірні (це зазначено в коментарях редакторів), але й тим, що в ньому оспівується дружба і співпраця. А також бажання героїв якомога більше знати і вміти.

Важко сказати, скільки саме хлопчиків і дівчат почали азартно вивчати шкільні предмети, надихнувшись ерудицією Сайреса Сміта, Гедеона Спілета і Герберта. І «винен» у цьому Жюль Верн. «Таємничий острів» став справжнім гімном Пізнанню.