Згадати кращі класичні твори допоможе їх короткий зміст: Гоголь, «Зачароване місце»

Повість «Зачароване місце» - це одне з оповідань Н.В. Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». У ній сплітаються два основні мотиви: хуліганства чортів і добування скарбу. У цій статті наведено її короткий зміст. Гоголь, «Зачароване місце» - це книга, яка вперше була надрукована в 1832 році. А от час її створення достеменно не відомо. Вважається, що це одне з найбільш ранніх творів великого майстра. Освіжимо в пам`яті всі його основні моменти.

Н. В. Гоголь, «Зачароване місце». Головні герої твору

• Дід.

• Чумаки (торговці).

• Онуки діда.

• Невістка діда.

Короткий зміст: Гоголь, «Зачароване місце» (вступ)

Сталася ця історія давно, тоді, коли оповідач був ще дитиною. Його батько, прихопивши одного з чотирьох синів, виїхав торгувати тютюном в Крим. На хуторі залишилися троє хлопців, їхня мати і дід, стерегшій баштан (город, засіяний кавунами і динями) від непрошених гостей. Якось увечері проїжджав повз них віз з торговцями. Серед них було багато знайомих діда. Зустрівшись, вони кинулися цілуватися і згадувати минуле. Потім гості закурили трубки, пішло частування. Стало весело, пішли танцювати. Дід теж вирішив згадати молодість і показати чумакам, що в танок йому досі рівних немає. Далі зі старим стало коїтися щось незвичайне. Але про це розповість вже наступна глава (її короткий зміст).

Гоголь, «Зачароване місце». Розвиток подій

Розійшовся дід, але як тільки дійшов до огіркової грядки, ноги його раптом перестали слухатися. Він забранілся, та тільки толку немає. Ззаду почувся сміх. Оглянувся він, а за ним немає нікого. Та й місце то навколо незнайоме. Перед ним лежить голе поле, а збоку ліс, з якого стирчить якийсь довгу жердину. На мить йому здалося, що це тік писаря, а жердина, що видніється з-за дерев, - голубник в городі місцевого попа. Навколо його темрява, небо чорне, місяця немає. Пішов дід по полю і незабаром натрапив на невелику доріжку. Раптом попереду загорівся вогник на одній з могилок, потім погас. Потім спалахнуло світло в іншому місці. Зрадів наш герой, вирішивши, що це скарб. Пожалів він тільки про те, що немає у нього зараз лопати. «Але й це не біда, - подумав дід. - Адже можна це місце чимось помітити ». Знайшов він велику гілку і кинув її на могилу, на якій горів вогник. Зробивши це, повернувся він на свій баштан. Тільки було вже пізно, діти спали. На наступний день, не сказавши нікому ні слова і захопивши з собою заступ, відправився невгамовний старий до попового городу. Та ось біда - місця тепер ці він не впізнавав. Є голубник, так току немає. Повернеться дід: поле є, а голубник пропав. Повернувся він додому ні з чим. А на наступний день, коли старий, вирішивши скопати нову гряду на баштані, вдарив лопатою в те місце, де йому не танцювалось, раптом картинки перед ним помінялися, і він опинився в тому самому полі, де бачив вогники. Зрадів наш герой, підбіг до могилки, помічену ним раніше. На ній лежав великий камінь. Відкинувши його, дід вирішив понюхати тютюнцю. Раптом хтось сильно чхнув над ним. Оглянувся старий, а нікого немає. Заходився він рити землю на могилі і викопав котел. Зрадів він і вигукнув: «А, ось де ти, голубе!» Ці ж слова пропищала з гілки пташина голова. А за нею промекав з дерева бараняча голова. З бору виглянув ведмідь і заревів ту ж фразу. Не встиг дід сказати нові слова, як йому почали вторити ті ж пики. Злякався старий, схопив котел і кинувся навтьоки. Про те, що сталося з невдалим героєм далі, розповість наведена нижче наступна глава (її короткий зміст).

Гоголь, «Зачароване місце». Кінцівка

А вдома діда вже спохватилися. Сіли за вечерю, а його все немає. Після трапези пішла господиня в город вилити помиї. Раптом побачила вона, як їй назустріч лізе бочка. Вона вирішила, що це чийсь жарт, і вилила помиї прямо на неї. Але виявилося, що це і був дід. У котлі, який він приніс з собою, були тільки чвар і сор. З тих пір поклявся старий не вірити більш чортів, а прокляте місце у себе в городі обгородив тином. Казали, що коли це поле найняли під баштанні місцеві чумаки, на цьому шматочку землі росло бог знає що, навіть і розібрати було не можна.

Понад півтора століття тому написав Н. В. Гоголь «Зачароване місце». Короткий зміст його викладено в цій статті. Зараз воно не менш популярне, ніж і багато років тому.