М. Ю. Лермонтов «Втікач»: короткий зміст поеми

На основі почутої на Кавказі горянської легенди написав свою поему Лермонтов. «Втікач» (короткий зміст буде представлено в статті) - твір, що оповідає про боягузі і зрадника Гаруні, що кинув на поле бою свого батька і братів, що втратив шашку і гвинтівку, який втік в гори подалі від бою, рятуючи своє нікчемне життя. Поема була імовірно написана між 1840 і 1841 роками. Точної дати написання не збереглося, але саме в цей період Михайло Юрійович був на Кавказі, ознайомився з звичаями черкесів, бачив своїми очима кровопролитні бої.

Втеча з поля брані

Під час бою полягли всі черкеси, в тому числі батько і двоє братів Гаруна. Юнак залишився живий і, замість того щоб помститися за пролиту кров, втік. Рідні загинули за свободу і честь, але це не знайоме Гаруну, для нього важливіше власне життя, він розуміє, що повинен був помститися, але забуває про борг і сором. У горців була традиція - вижили повинні забрати і поховати полеглих в бою, а не залишати їх на поталу ворогам, про це знав і Лермонтов. Поема «Втікач» прославила на століття боягуза, адже черкеси не забувають як хоробрих воїнів, так і зрадників.

Презирство одного і улюбленої

Гарун, прокрадиваясь між скель, дійшов до свого рідного аулу. Його зустріли спокій і мовчання, адже з бою ніхто, крім нього, не повернувся. Юнак вирішив знайти притулок у старого друга Селіма, той лежав на лаві, відразу недугою і вмирав, тому прибульця не впізнав. Гарун сам розповів йому про битву, про те, що всі загинули, і лише він один вижив. Селім сподівався хоч перед смертю почути гарні вести, але розмова з втікачем розбудив у ньому кров бійця. Вмираючий з погордою поставився до трусу і вигнав його зі свого будинку. Ось про що пише в творі Лермонтов.

Втікач (короткий зміст поеми не здатна передати всіх його пригод) відправився далі, тут він згадав про свою кохану. Дівчина чекала його вдень і вночі, юнак сподівався, що вона прийме його, незважаючи на боягузтво. Тільки Гарун підійшов до знайомої саклі, як почув старовинну пісню, яку наспівувала кохана. Народна творчість теж використовував у поемі «Втікач» М. Ю. Лермонтов. У пісні йшлося про юнака, якого проводжала на війну дівчина, наставляючи бути хоробрим, адже той, хто не вб`є ворога і змінить своїм, загине без слави, його кістки навіть звірі не закопають. Почувши це, Гарун пішов геть від будинку коханої, у нього залишалася лише надія на прощення матері.

Безславне загибель

Зраду Батьківщині не прощають навіть батьки - про це написав свою поему Лермонтов. Втікач (короткий зміст дозволяє ознайомитися з твором, проте краще його прочитати в оригіналі) сподівався бути прийнятим матір`ю. Він постукав у рідну домівку, благаючи відчинити. Мати чекає його з війни, але чекає не одного. Дізнавшись, що її чоловік і двоє синів загинули, жінка запитує, помстився за них Гарун. Юнак каже, що ні, але ж він поспішав втішити матір, скрасити її старість. Вона відмовляється від такого сина, адже він зганьбив весь рід. Цілу ніч під вікном чулися благання, поки кинджал не припинив ганьба нещасного. Чи вбив сам себе Гарун або хтось інший його покарав, не уточнює Лермонтов. «Втікач» (короткий зміст твору ми зараз висвітлили) - поема, що стала нагадуванням про ганебну загибелі всіх боягузів і зрадників батьківщини. Труп Гаруна навіть не понесли на цвинтар, його кров злизували дворові пси.