Копінг-стратегії
Копінг-стратегії мають велике значення для тих, хто через свою професійну діяльність або з якихось інших причин піддається стресу або відчуває підвищені емоційні навантаження. Дієслово "to cope" означає "впоратися", "битися", "впоратися", боротися ".
Вперше терміном "копінг-стратегія" стали користуватися в 1962-му році. Його застосував Мерфі в процесі дослідження дитячих криз в розвитку. Описав згодом копінг-стратегії Лазарус у своїй книзі, назвавши їх "совладания зі стресом і тривогою". Американський психолог визначав стрес як дискомфорт, який формується за відсутності балансу між запитами і оточенням людини.
Копінг-стратегії є комплекси різних поведінкових прийомів, моделей, які спрямовані на подолання надмірної, вимогливою "планки" потреб, запитів в житті, думаючи про яку людина входить у стан стресу і тривоги.
Методика вибирається відповідно до певною проблемою. Важливо й стан людини. Сьогодні існують різноманітні копінг-стратегії, всі вони умовно об`єднані у вісім груп. Щоб підібрати методику правильно, необхідно знати, як людина реагує на стрес.
Так, наприклад, вибір копінг-стратегії "конфронтація" використовується як запеклий відповідь конкретних життєвих умов. В рамках цієї методики людина вороже сприймає стресову ситуацію і відповідає на неї відповідно. Така стратегія доцільна в разі наявності дійсної і конкретної загрози. Якщо ж загроза виявиться помилковою, то стан може погіршитися. Крім того, використання методики "конфронтації" часто пов`язане з порушенням закону або вчинками проти совісті.
Стратегія "самоконтроль" являє собою придушення емоцій людиною. Ця методика використовується для переходу до розумних вчинків. Таку стратегію доцільно застосовувати при надзвичайних ситуаціях, форс-мажорних обставин. Однак якщо суперник блефує, то ця методика не підходить.
Стратегія "пошук підтримки" являє собою звернення людини за допомогою до близьких або однодумцям. Така методика використовується при втраті близької людини, під час нещастя, особистого горя. Ця стратегія не дозволяє залишитися на самоті у важкі хвилини. Застосування методики "пошук підтримки" має бути виправдане. Якщо ж людина зловживає цією стратегією, то про нього може сформуватися негативне думку.
Методика "втечі" являє собою відхід від проблеми. При цьому відповідальність за дії перекладається на інших людей. Зазвичай ця методика не приносить результату.
Стратегія "планування" представляє собою вироблення точного плану за рішенням задачі (виходу з становища). Така методика доцільна при наростаючої небезпеки, використовується при несприятливому прогнозі результату справи. У разі ж коли масштаб наближається загрози непорівнянний з можливостями щодо усунення, більше підійде "втеча".
Методика "позитивної переоцінки" являє собою прагнення в кожній ситуації побачити позитивні сторони. Така стратегія доцільна там, де від людини практично нічого не залежить. При цьому методика стане неефективною, якщо в певний момент буде втрачена концентрація.
Стратегія прийняття своїх помилок, відповідальності як даності. Таку методику використовують вольові та сильні люди. Однак при цьому мають місце ситуації, коли людина не в змозі взяти на себе занадто великий тягар відповідальності.
Стратегія "відкладання відповідальності" називається ще "дистанціюванням від проблеми". Ця методика доцільна, коли суперник розлючений і агресивний. Однак якщо необхідно миттєве рішення задачі, така стратегія не підійде.