Витоки подвигу, або Як змінюється світовідчуття людини на війні

Про те, що природа людини складна, амбівалентна, ми знаємо давно. Великий Достоєвський не раз говорив про глобальне протистояння ідеалу содомського та ідеалу Мадонни, а полем битви завжди була душа людська. Геніальний Толстой порівнював людей з річками, води яких то течуть широко і величаво, то вирують гірськими порогами, то затягують вирами і вирами, то просвічують мілинами. І сама людина часом не знає до кінця себе, не заглядає в найвіддаленіші куточки свого єства. Поки якісь життєві ситуації не виведуть його зі звичного кола речей.

Страх вбити

Одним з таких потрясінь є війна. На зорі людства насильство і вбивство були явищами звичними. Але чим більше століть відділяло рід людський від їх доісторичних предків, тим важче було піднімати зброю на собі подібних. Про те, як змінюється світовідчуття людини на війні, написано чимало психологічних досліджень та творів художньої літератури. Що в першу чергу повинна переживати будь-яка нормальна особистість, коли їй в руки дають зброю і наказують вбивати? Жах з приводу того, що доведеться позбавляти когось життя.

Згадайте, як змінюється світовідчуття людини на війні в романі Шолохова «Тихий Дон»! Коли Григорій Мелехов перший раз проливає кров ворога, в ньому все протестує, його внутрішнє «я» пручається насильству, і дуже довгий час герой ходить сам не свій. Мелехов стоїть перед вибором: або вб`є він, або знищать його. Але навіть сам факт своєї можливої загибелі не є для нього виправданням. Звідси перший висновок про те, як змінюється світовідчуття людини на війні: він починає чітко усвідомлювати крихкість, беззахисність і велику цінність життя. Не тільки своєю - життя взагалі, кожного! Тому командири під час бойових дій намагалися якомога менше ризикувати своїми людьми.

А герой ще одного твору на фронтову тематику - Федір Васьков з «А зорі тут тихі ...» Васильєва - відчуває свою особисту провину і відповідальність за кожну дівчину-зенітниць, вбиту під час захоплення ворожих диверсантів. І ще як змінюється світовідчуття людини на війні: він зовсім інакше, турботливіше і ніжніше сприймає такі звичні в мирний час тишу, стан безпеки, відсутність тривоги.

Страх бути вбитим

Лев Миколайович Толстой назвав війну самим протиприродним для людей, найжахливішим заняттям. Чому? Тому що саме по собі винищення людини людиною - нонсенс, трагічне непорозуміння, яке не має права на існування. Хоч і вважається, що людина належить до виду тварин, він все ж істота розумна, що живе розумом і емоціями, а не сліпими інстинктами. А страх бути вбитим затьмарює розум, штовхає на невиправдану жорстокість. Яке в цьому плані значення війни для людини? Як не дивно, вона стає свого роду лакмусовим папірцем, за допомогою якої перевіряється ступінь зрілості особистості. Чи може приборкати солдат свій страх, чи може придушити інстинкт руйнування, зупинитися, щоб пощадити ворога, або буде трощити всіх і вся в паніці, які ще психологічні властивості і моральні якості проявить - все виявляє війна.

Процес саморуйнування

Не секрет, що участь у бойових діях часом пробуджує в людях самі низинні, темні, звірячі інстинкти. Коли проходить перший шок, коли притупляються відчуття, багато перестають реагувати гостро і болісно на вбивства. І більше того, переживають навіть якусь ейфорію від власної всесильність, вседозволеності. На жаль, але багато людей під час війни втрачають почуття реальності. І потім переживають щось схоже на психологічну ломку, намагаючись адаптуватися до мирного життя. Ті, хто пройшов Афган і Чечню, учасники інших великих і дрібних локальних конфліктів часто потребують реабілітації не тільки фізичної, після поранень, але і душевної, моральної. Бо психічні травми лікуються куди довше і складніше!

Зліт подвигу

Війна - це не тільки перевірка людини на людяність, але й на особисту мужність, самопожертву, волю і силу духу. Чому в одних і тих же умовах одні стають героями, а інші - зрадниками, яка природа подвигу - такі запитання ставлять автори творів на військову тему. Однозначних відповідей, звичайно, немає. Але багато залежить від самої людини, її моральних правил і установок. Від мотивації - чому, за що, заради чого береться в руки зброю і йде людина на ризик. Якщо понад усе бажання зберегти себе, своє життя - робиться крок у бік зради. Якщо на першому місці стоять бажання захистити батьківщину, будинок, рідних, товаришів - людина робить крок у безсмертя.