Принцип незалежності суддів і його закріплення в російському праві

Незалежність суддівського корпусу - один з найважливіших принципів і критеріїв правосуддя. Правові підстави принципів незалежності були прийняті на 7 Конгресі ООН, який розглядав в 1985 році проблеми боротьби зі злочинністю та її попередженням. Потім ці положення неодноразово доповнювалися і уточнювалися різними міжнародними та національними правовими актами.

Особливу увагу в зв`язку з цим слід звернути на ст. 120 Конституції Росії, де і викладений принцип незалежності суддів. Його сутність можна виразити таким чином: судді в Російській Федерації незалежні і не підкоряються ніяким інститутам, крім Конституції і норм федерального права. Потім, після прийняття нової редакції Конституції РФ, в законі, що регулює правове становище суддівського корпусу, було відзначено, що судді не підзвітні нікому з питань здійснення ними правової діяльності.

Зміст даного положення слід розуміти як формування таких умов для професійної діяльності суддів, які дозволяли б їм приймати рішення на основі законів і у відповідності зі своїми власними переконаннями. Ці умови можуть вважатися реалізованими тільки в тому випадку, коли суд, відповідно до закону, автономний, і убезпечений від будь-якого зовнішнього впливу.

Тільки в цьому випадку принцип незалежності суддів буде реально забезпечувати самостійність всієї системи права.

Незалежність суддів виступає в якості обов`язкової умови здійснення правосуддя, яке буде позбавлено від будь-яких спроб тиску з боку фізичних осіб і організацій, включаючи органи влади самої держави. Принцип незалежності суддів припускає, що в кожному своєму рішенні суд керується своїм переконанням, заснованому на законі і правосвідомості.

Незалежність суддів, також як і інший - принцип недоторканності суддів, забезпечуються конституційними гарантіями: особливою процедурою здійснення права, забороною втручання в судову діяльність, забезпеченням недоторканності суддів та іншими.

Всі ці гарантії можна класифікувати на політичні, економічні, правові та професійні. Принцип незмінності і недоторканності суддів слід розглядати як одну з таких гарантій, яка займає в даній класифікації особливе місце, так як розглядається відразу з декількох сфер свого впливу на правове становище суддів.

До політичних гарантій належать вимоги до суддів не перебувати в політичних партіях та інших організаціях, які можуть потенційно використати свій вплив чи авторитет в якості ресурсу впливу на суддю. Крім того, принцип незалежності суддів забороняє суддям представляти чиїсь інтереси в будь-яких установах та організаціях, включаючи і інтереси державних органів.

Економічні гарантії включають норми, згідно з якими суддівський корпус забезпечується за рахунок держави безкоштовним житлом і деякими пільгами соціального характеру.

Правові гарантії укладають у собі норми, які законодавчо захищають суддів від втручання в їх професійну діяльність кого-небудь, включаючи інститути самої держави.

Професійні гарантії полягають у тому, що держава, крім того, що силою закону бере під свій захист суддів, надає такий самий захист і членам їх сімей. До переліку професійних гарантій слід віднести і особливу процедуру призначення суддівського корпусу та його змінюваності.

Закон також передбачає і систему санкціонування випадків втручання в діяльність суддів або тиску на них.

Таким чином, закріплення в праві розглянутого принципу сприяє об`єктивному і неупередженому виконанню судами функцій правосуддя. Будь-яке стороннє вплив на них неприпустимо і відповідно до закону тягне за собою відповідальність.