Принципи цивільного процесуального права

Як у кожній галузі в системі права, в цивільному процесуальному праві є свої принципи, або основоположні засади, на яких базується вся система цивільного процесу. Дані принципи служать реалізації завдань даної галузі, які позначені в статті 2 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК). Захист підлягають оскарженню в суді прав та інтересів осіб, зміцнення законності та попередження деліктів неможливо без розглянутих нижче общеюрідіческіх, міжгалузевих і спеціально-галузевих принципів.

По-перше, в ЦПК закріплені конституційні принципи цивільного процесуального права. Так, єдиним суб`єктом, уповноваженим здійснювати правосуддя, є суд. (Ст. 5 ЦПК) Цей положення відповідає законодавству про судову систему. Сторонами договору може бути передбачено звернення до третейського суд- при наявності третейського застереження подача позову до суду загальної юрисдикції можлива тільки після розгляду справи в третейському суді. У 2011 році був прийнятий закон про медіацію, що пропонує дозволяти цивільно-правові спори через посередників до звернення до суду. При цьому медіація не є частиною цивільного процесу. Слід відзначити і такі конституційні принципи цивільного процесуального права, як рівність осіб перед законом та їх рівність перед судом. У ЦПК ці два принципи об`єднані в одній статті, але теоретики наполягають на їх поділі. Рівність осіб перед законом існує завжди, в тому числі і поза процесом, а рівними перед судом вони стають з початку судочинства. Принципи дозволяють забезпечити змагальність процесу і гарантувати право на судовий захист кожному подав позов особі. Стаття 128 Конституції України закріплює принцип призначуваності суддів. Спеціальним федеральним законом передбачена особлива процедура отримання статусу судді. Незмінюваність і незалежність суддів передбачені статтями 120 і 121 Конституції та статей 7 і 8 ЦПК.

З 2010 року з метою прискорення вирішення спорів судами в ЦПК введений принцип розумного строку судочинства і виконання постанови суду. ЦПК також фіксує такі міжгалузеві принципи гласності та мови судочинства, які також регламентовані в КПК і АПК стосовно до відповідних галузях процесуального права. Нормативні приписи про законність і про судову істину як мети процесу зближують цивільне виробництво з іншими процесуальними галузями.

По-друге, цивільне процесуальне право розпорядженні і власними принципами, які не характерні для інших галузей. Найбільш яскравим прикладом служить принцип диспозитивності. Він не закріплений в ЦПК безпосередньо, у вигляді окремої статті, але випливає із змісту ст. 3, ст. 4, ст.39, ст. 44 і ст. 137. Функція суду в рамках цивільного процесу полягає у сприянні позивачеві і відповідачу в реалізації їхніх процесуальних повноважень і прав і в контролі за дотриманням процедури сторонами. Позивач і відповідач вільно реалізують свої повноваження і права, вони можуть самостійно змінити обсяг позову. Так, позивач управомочен змінити предмет і підстави позову, обсяг вимог або зовсім відмовитися від пред`явленого раніше позову. Відповідач управомочен позначити зустрічні вимоги, визнати позов частково. На будь-якій з стадій цивільного процесу у сторін є можливість припинити справу, уклавши мирову угоду.

Розрізняють організаційні та функціональні принципи цивільного процесуального права. До організаційних відносять принципи, що забезпечують механізм роботи судової системи в судах загальної юрисдикції, що розглядають цивільно-правові спори, судоустройственние принципи. Функціональні принципи за своїм змістом є судопроізводственних. Окремі вчені-юристи відзначають наявність не тільки організаційних і функціональних, але й організаційно-функціональних принципів, що поєднують в собі властивості принципів обох названих вище груп. У теорії також прийнято виділяти фундаментальні, або абсолютні, і конструктивні, або відносні, принципи цивільного процесуального права.