Поняття кримінального права: еволюція в часі

На сьогоднішній день єдине і незбиране кримінальне право в юриспруденції досі не знайдено і не вироблено. І на те є дві вагомі причини. По-перше, кримінальне право - це і самостійна галузь, і окрема сфера наукового юридичного знання, і однойменна навчальна дисципліна, яка вивчалася майбутніми фахівцями. По-друге, погляд на поняття і завдання кримінального права в нашій державі неодноразово змінювався в часі.

Назва «кримінальний» прийшло до нас із Древньої Русі. Наші предки назвали так ту частину права (говорити про галузі в ті часи не має сенсу), яка прописувала покарання за страшні антигромадські діяння - злочину. За злочин винний повинен був відповідати головою, тобто своїм життям. Смертна кара була найпоширенішим покаранням. Кримінальний закон повинен був страхітливо впливати на людей. Метою кримінального права було запобігання конфліктів у суспільстві. У середні віки справи порушувалися виключно за зверненням потерпілого. Природно, тоді поняття кримінального права, актуальне по теперішній час, просто не могло сформуватися.

Потім із зміцненням держави починають формуватися спеціальні органи і структури, що займаються розслідуванням справ і викриттям злочинців. Перший звід виключно кримінальних правових приписів був виданий при Петрові Великому і називався Артикул військовий. Пізніше комісія при Катерині Другій підготувала Статут благочиння, в якому підкреслювалася особлива роль держави та державних органів у кримінальному праві. Природно, на цьому етапі поняття кримінального права істотно змінилася. Основною метою покарання стало визнаватися виховання в людині добропорядного громадянина. В епоху просвітництва служіння державі вважалося природним обов`язком кожного благородного громадянина, а вчинення злочину сприймалося громадськістю як антидержавний та аморальну поведінку.

З вісімнадцятого століття з`являються наукові роботи, присвячені питанням правової та соціальної природи злочинів і покарань. Автором першого підручника з даної дисципліни був Осип Горегляд. У дев`ятнадцятому столітті у вітчизняні суспільно-гуманітарні науки проникли популярні на заході ідеї позитивізму. Тепер при вирішенні питань про вдосконалення системи покарань автори зверталися не тільки до власних думок і припущеннями, але й до досвіду, експерименту, спостереження за засудженими.

За радянських часів у черговий раз формується новий погляд на поняття і предмет кримінального права. Праці дореволюційних мислителів з юриспруденції визнаються абсолютно неправильними, відбувається відмова від імперського законодавства і прийняття нових нормативних актів. Тут кримінальне право служить переважно державі, а не суспільству. Дозволено застосування аналогії закону і права, і для кожного «неугодного» партійної системи і влади, для кожного «ворога народу» можна підібрати статтю. Кодекс відкривається розділом про злочини проти держави. Людська особистість належним чином не охороняється, злочини проти особи описані тільки в середині кримінального закону. Природно, що під впливом часу, під впливом суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі, поняття кримінального права спотворюється.

Пострадянська Росія вступила на новий етап розвитку права. Сьогодні найбільш тяжкими вважаються злочини проти особистості, а всі склади розділені на ті, за якими порушуються справи публічного обвинувачення, на ті, за якими для початку провадження у справі необхідно заява потерпілого, і на справи приватного обвинувачення. Не виключено, що в недалекому майбутньому у вітчизняній юриспруденції з`явиться легальне поняття кримінального права.