Злочини проти власності

Злочини проти власності розглядаються в главі 21 КК. Під ними розуміються суспільно-небезпечні діяння, порушують права власників на майно і заподіюють матеріальний збиток або створюють загрозу нанесення шкоди. У зв`язку з тим, що вони, як правило, приносять майнову вигоду, кількість таких злочинів завжди вище, ніж будь-який інший категорії.

Злочини проти власності умовно можна поділити на види:

1. Викрадення чужого майна. Відносяться до цієї групи злочини скоюються з корисливою метою і юридично закріплені в статтях 158-162, 164 КК. Найбільш поширеними розкраданнями є:

• крадіжка - питома вага злочинів з таким складом найбільш високий. Під нею розуміється таємне викрадення майна, тобто вилучення предмета злочину відбувається без згоди та відома особи, якій він належить. Як правило, вона відбувається за відсутності власника або коли він спить або знаходиться в стані сп`яніння. Прикладом може бути крадіжка, вчинена з квартири, складу, офісу, виробничого приміщення, магазину і т.д. Однак розкрадання може бути скоєно і в присутності особи, наприклад, з сумки людини, що знаходиться в переповненому громадському транспорті. Крадіжкою визнається і вилучення майна у малолітньої або страждає психічним розладом особи, які не усвідомлюють протиправність дій;
• грабіж - ще один злочин проти власності. Відбувається воно відкрито. Винний повністю ігнорує думку інших осіб, у тому числі потерпілого, демонструючи свою готовність дати відсіч можливому опору. Грабіж в обов`язковому порядку відбувається у присутності сторонніх. Знаходження на місці злочину співучасників, а також близьких винного складу грабежу не утворює, оскільки він від них протидії не очікує. Даний злочин може здійснюватися із застосуванням насильства. Однак воно має бути не небезпечно для життя потерпілого і його здоров`я-
• розбій - більш небезпечна форма розкрадання в порівнянні з іншими. В даному випадку посягання проводиться не тільки на власність особи, але і на його здоров`я і життя. Найчастіше злочини скоюються відкрито щодо особи, для заволодіння майном якого вони плануються. Такі дії є небезпечними для життя і здоров`я. У той же час, злочини проти власності, такі як розбій, можуть здійснюватися і таємно, наприклад, при нападі ззаду.

2. Заподіяння шкоди, не пов`язаного з розкраданням. Подібна група зафіксована в статтях 163, 165 і 166. До неї належать:

• вимагання - виражається у вимозі передачі майна злочинцю з погрозою застосування до власника або близьким йому людям насильства, пошкодження (знищення) його власності, поширення ганебних сведеній;
• угон - неправомірне заволодіння транспортом, при якому не переслідується мета розкрадання. Цей злочин може відбуватися з різних причин: для того щоб покататися, дістатися до певного місця і т.д.

3. Необережне (ст.168), умисне (ст.167) пошкодження майна. Відповідальність за дані протиправні діяння за ч.1 настає лише у випадку заподіяння значної шкоди, поняття якого в законі не розкрито. Обидва цих злочини не пов`язані з витяганням матеріальної вигоди.

Злочини проти власності найчастіше мають матеріальний склад. Це означає, що кримінальна відповідальність може наступати і за незакінчений протиправне діяння. У такому випадку кваліфікація проводиться з посиланням на ст.14 загальної частини КК. Однак слід пам`ятати, що відповідальність за такі стадії злочину як приготування і замах настає лише за злочини тяжкі та особливо тяжкі.