Противиразковий препарат 'Омез', показання до застосування, побічні дії

Противиразковий лікарський препарат «Омез» належить до засобів групи інгібіторів. Активна речовина - омепразол, допоміжні - динатрію едетат і натрію гідроксид. Механізм дії омепразолу заснований на блокуванні секреції соляної кислоти в заключній стадії, і, як наслідок, зниженні вироблення кислоти. Будучи пролекарством, омепразол активується в шлункової кислому середовищі. Протягом години після прийняття 20-ти г даного засобу у пацієнтів починає проявлятися антисекреторний ефект, і триває він протягом доби. Одного прийому буває достатньо для швидкого пригнічення добової шлункової секреції, свого максимального результату лікування досягає на 4-й день.

Активна речовина омепразол знаходиться у формі гранул, тому його всмоктування відбувається тільки в кишечнику і максимум через годину спостерігається найвища концентрація в плазмі крові лікарського засобу «Омез». Анотація вказує на його не дуже високу біодоступність, рівну 40%. Велика частина ліки виводиться з сечею (до 80%), що залишилася - з жовчю (20%). Інша картина фармакокінетики у літніх людей, тут спостерігається зменшення виведення препарату при збільшеною біодоступності.

При діагностуванні у пацієнта виразкової хвороби, ефективним засобом вважається препарат «Омез», показання до застосування рекомендують прийом ліків і при лікуванні шлунка, і дванадцятипалої кишки, а також в якості профілактики рецидивів. При такому діагнозі часто призначають прийом препарату не перорально, а у формі внутрішньовенної інфузії в кількості 40 мг.

Існують такі захворювання, при яких доводиться збільшувати добову дозу препарату «Омез», показання до застосування в таких випадках містять діагноз гіпарсекреторних станів, зокрема синдром Золлінгера-Еллісона. Первісна доза при такій патології становить 60 мг, вона підбирається індивідуально до кожного пацієнта, іноді максимальна величина добового прийому досягає 120-ти мг. У таких випадках її слід розбити на кілька інфузій на добу.

У дозі 40 мг, і аналогічно за 2 години до введення анестезії призначають засіб «Омез», показання до застосування якого включають синдром Мендельсона. Тобто, такий режим дозування вважається оптимальним для профілактики попередження попадання кислої шлункової середовища в дихальні шляхи під час оперативних втручань.

Індивідуальний графік складається для прийому лікарського засобу «Омез», показання до застосування можуть містити такі діагнози:

- рефлюкс-езофагіт-

- НПЗП-гастропатія.

Уважно слід ставитися до прийому препарату при виникненні побічних ефектів. Їх прояв можливо з боку конкретних систем організму. В системі кровотворення зустрічаються побічна дія у вигляді лейкопенії, панцитопенії, тромбоцитопенії та агранулоцитозу.

Травна система часто відгукується на прийом препарату «Омез» появою запорів або діареї, метеоризму, блювоти і нудоти, порушення смаку. При тяжкій печінковій недостатності іноді провокується гепатит (жовтяниця в тому числі).

ЦНС теж часто негативно реагує на прийом лікарського засобу «Омез», проявляється це запамороченням, депресіями і збудливістю. Якщо використанню даного препарату у пацієнта передувало важке ураження печінки, то можлива енцефалопатія.

Рідко спостерігаються дерматологічні та алергічні реакції з різними проявами.

Анотація «Омез» має кілька протипоказань. Інструкція попереджає про відмову лікування в період вагітності, лактації та дитячого віку, так само не слід приймати ліки людям з підвищеною чутливістю до активної речовини омепразолу. При передозуванні ліки застосовують симптоматичне лікування, гемодіаліз в цьому випадку не ефективний.

Зберігати препарат «Омез» слід не більше 2-х років в прохолодному, недоступному для дітей місці.