Дизартрія у дітей і дорослих: причини і симптоми

Дизартрією називають порушення мови, а саме її произносительной сторони. В її основі лежить недостатня іннервація, або порушення роботи нервів, що відповідають за зв`язок органів мови і центральної нервової системи. Вона може бути результатом порушення кровообігу мозку, інфекційних захворювань ЦНР, пухлинних процесів в головному мозку або черепно-мозкових травм. Дизартрія у дітей може з`явитися внаслідок родової травми, вроджених вад розвитку, асфіксії при пологах, спадкових захворювань нервової системи. Часто її супроводжують і рухові розлади. У більшості випадків (до 85%) дизартрія у дітей супроводжує дитячому церебральний параліч.

Основними проявами дизартрії є зміна швидкості і ритму мови, спотворення її інтонації, порушення голосоутворення, невиразна артикуляція. Крім того, в більшості випадків спостерігаються й інші симптоми: розлади ковтання і жування, порушення емоційно-вольової сфери і т. Д. Мова хворого - змащена і нечітка, нерідко її досить важко розібрати. Виділяють кілька ступенів дизартрії - виходячи з того, наскільки мова людини зрозуміла оточуючим. Стерта дизартрія у дітей або легка дизартрія у дорослих характеризується деякою невиразністю та гугнявий (назалізація) мови, яка, однак, зрозуміла іншим. Неврологічна симптоматика при цьому може бути виражена нечітко або навіть практично відсутнім. Дизартрія у дітей і дорослих пацієнтів середнього ступеня тяжкості характеризується значним спотворенням мови - настільки, що повністю зрозуміти хворого нерідко можуть лише близькі люди. Нарешті, важка ступінь дизартрії робить розуміння мови людини неможливим, а в найбільш складних випадках вона може навіть бути відсутнім повністю (анартрія).

Розрізняють також декілька окремих форм дизартрії, виходячи з локалізації ураження рухового апарату мови і диференціації неврологічних синдромів. Дизартрія, симптоми різних форм якої бувають досить схожі, проявляється також порушеннями мовного дихання, які й призводять до спотворення інтонаційної сторони мови, сили і тембру голосу. Оскільки у дітей з ДЦП ураження мозку носять розлитий характер, у них зазвичай присутні змішані форми цього порушення. Для чіткої диференціації форм дизартрії, яка необхідна для вибору адекватного лікування, потрібна консультація декількох фахівців (логопеда, невролога) - адже висновок робиться на підставі і мовних, і наявних рухових порушень.

Виділяють бульбарних, подкорковую, корковую, мозжечковую, псевдобульбарного форми дизартрії. Остання, викликана паралічем або парезом нервів, що ведуть від кори головного мозку до ядер під`язикового, блукаючого, язикоглоткового нервів, зустрічається у дітей найчастіше. При цьому порушується не лише мова, а й загальна моторика. У дитини також є проблеми з ковтанням, спостерігається гіперсалівація (рясне слинотеча). Школярі з дизартрією відчувають труднощі при освоєнні читання, письма. Характерні помилки при листі - пропуск або заміна одних букв іншими, часткове, а нерідко і повне спотворення слів, пропуск службових частин мови, невірне узгодження слів.

Лікування дизартрії - досить тривалий процес, розрахований, як мінімум, на кілька місяців, залежно від ступеня її тяжкості. Спочатку воно зазвичай проводиться в стаціонарі протягом двох-трьох тижнів під контролем невролога, логопеда, а іноді й дефектолога, далі продовжується в амбулаторному режимі. Крім мовних занять, при цьому використовуються фізіопроцедури, дихальна гімнастика, рефлексотерапія- можуть застосовуватися і медикаментозні методи лікування. Слід розуміти: дизартрія у дітей навряд чи може бути вилікувана без активної участі батьків. Вони повинні щодня займатися з дитиною, в точності дотримуючись припису фахівців.