Епікондиліт ліктьового суглоба

Протягом життя у кожної людини хоча б раз виникають больові відчуття в суглобах. Вони можуть бути спровоковані різними захворюваннями. До найбільш поширених причин відносять епіконділіт колінного суглоба, ентезопатіях надколінка, ахіллобурсіта, шпори п`ят, переломи, бурсити. Причинами Белей можуть бути трохантеріти, сімфізіти, артрози. Найчастіше больові відчуття характерні для спортсменів. Так, у тенісистів виявляється епіконділіт ліктьового суглоба. Дане дегенеративно-запальне ураження стосується кістково-м`язового апарату.

Епікондиліт ліктьового суглоба викликаний, як правило, травмуючим впливом на тканини. Дане поразку характерно не тільки для тенісистів, а й для певних спеціальностей людей. До них відносять масажистів, штукатурів, малярів, будівельників, теслярів.

Епікондиліт ліктьового суглоба супроводжується утворенням мікротріщин в м`язових сухожиллях передпліччя на ділянках їх прикріплення до кістки. У подальшому суміжні області кісткової тканини уражаються асептичним запальним процесом. Дана клінічна картина і характеризує епікондиліт ліктьового суглоба.

Необхідно відзначити найбільшу поширеність захворювання серед чоловіків, ніж серед жінок. Перші його прояви відзначаються після сорока років. У тенісистів та осіб, зазначених вище спеціальностей, захворювання проявляється раніше.

Як показує практика, внутрішнє дегенеративно-запальне ураження відзначається рідше. Воно характеризується руйнуванням м`язів кистьових згиначів. У цих випадках більш схильними до захворювання вважаються жінки, професійна діяльність яких пов`язана з ручною роботою (наприклад, друкарки або швачки).

Найчастіше виявляється латеральний епікондиліт. Прояв поєднаного (внутрішнього і зовнішнього) ураження не відзначається.

Прояв захворювання відрізняється наявністю больового синдрому. Біль при цьому володіє рядом особливостей, що дозволяють провести диференціальну діагностику з артритом. Больовий синдром при епікондиліті проявляється при спробі вчинити обертання назовні передпліччям або розгинання руки. При пасивному здійсненні даних дій (без використання м`язів хворого за допомогою руки лікаря) больовий синдром не проявляється. Необхідно відзначити безболісність абсолютно всіх пасивних рухів при даному ураженні. Саме цей факт дозволяє з точністю диференціювати діагноз.

До другого ознакою епіконділіта відносять проектування болю на латеральну область в дистальному відділі кістки плеча, а не на ділянку суглоба. При цьому в багатьох випадках пацієнт вельми точно вказує на ділянку больовий локалізації. Однак не слід в таких випадках виключати і відображені болю, яким характерно поширення на передню зовнішню область передпліччя і зовнішній ділянку плеча.

Пальпація може виявити точку з максимально вираженим проявом болю, однак зовні зміни ліктьового суглоба і шкіри не спостерігаються.

До характерному прояву відносять і симптом рукостискання. При цьому болюче відчуття проявляється при потиску руки хворого.

Для епіконділіта характерно виникнення болю при здійсненні окремих рухів (наприклад, супинации або розгинання передпліччя). При цьому не виявляється залежно прояви болю від ступеня навантаження.

Епікондиліт відноситься до захворювань, що протікають тривалий період. Деякі фахівці відносять його до групи хронічних недуг.

При відсутності впливу прямої травми, розвиток захворювання відбувається також довго, як і його лікування. Терапевтичні заходи ґрунтуються на консервативних методах. Необхідно відзначити малоефективність медикаментів і недоцільність хірургічного втручання. Лікування захворювання здійснюється переважно за допомогою фізіотерапевтичних процедур. Головною умовою вважається забезпечення для ураженої кінцівки спокою.