Симптоми і лікування нейроінфекції

Класифікація нейроінфекцій обумовлена місцем їх виникнення. Розрізняють енцефаліт, міеліти, арахноїдити, менінгіти і поєднані форми. Гострими вірусними інфекціями називають групи гострих вірусних захворювань, прояв яких схоже з поліомієлітом, проте вірус даної хвороби ніякого відношення до них не має. При гострих вірусних інфекціях відбувається ураження сірої речовини спинного та головного мозку, а також великих рухових нейронів.

У більшості випадків реєстрація подібних захворювань відбувається в теплу пору року. При цьому найчастіше зустрічаються нейроінфекції у дітей. Джерелом зараження є хворі люди або вірусоносії. Основний шлях передачі - повітряно-крапельний.

Найчастіше інфекційний процес, що вражає нервову систему, характеризують три клінічних синдрому:

1. Інтоксикаційний синдром. Спостерігається загальна слабкість, підвищується температура тіла.
2. Лікворному синдром. Спостерігається клітинно-білкова дисоціація, яка являє собою підвищення кількості клітин і білка в спинномозкової рідини, однак клітин значно більше, ніж білка.
3. Синдром лікворної гіпертонії. Спостерігається посилення головного болю в лежачому положенні, що виявляється більшою мірою вранці. Відзначається розбитість, розлад свідомості, а також збільшення частоти дихання і серцевих скорочень, що з`являється на тлі зниження систолічного артеріального тиску.

Симптоми нейроінфекції

До симптомів даних нейроінфекцій відносять мляві парези, які носять характер тимчасового знерухомлення. При цьому найчастіше відбувається ураження ніг, що призводить до зміни ходи дитини. При натисканні на ногу відзначаються хворобливі відчуття по ходу стовбурів великих нервів.

Зазвичай захворювання характеризується легким перебігом. Проте в деяких випадках воно ускладнюється виникненням паралічів. Збудниками гострих вірусних інфекцій є віруси епідемічного паротиту, аденовіруси, ентеровіруси і віруси простого герпесу.

Лікування нейроінфекцій

Лікування нейроінфекції проводиться в залежності від збудника. Терапія мікробних інфекцій передбачає використання антибіотиків, що володіють широким спектром дії. Таке лікування проводиться до моменту виявлення збудника, після чого лікування нейроінфекції проводиться специфічними антибіотиками. Вірусні інфекції лікують противірусними засобами.

В якості патогенетичної і симптоматичної терапії застосовується инфузионное лікування нейроінфекції, а також діуретики, нейропротектори, вітаміни і препарати, що покращують мозковий кровообіг. Хворому гострої вірусної нейроинфекцией призначають спокій і лікувальну гімнастику. Також лікування нейроінфекції передбачає прийом лікарських препаратів, що поліпшують загальний стан пацієнта.

Наслідки нейроінфекції

Грубі структурні ураження мозку, які спостерігаються під внутрішньоутробному періоді, - це основні наслідки нейроінфекції. Вони являють собою вади розвитку. Ретроспективна діагностика наслідків постнатального періоду викликає труднощі.

Про зв`язок порушення розвитку з нейроинфекцией можна стверджувати лише за наявності даних анамнезу, що підтверджують менінгіт, енцефаліт та ін. Не треба забувати, що неврологічні розлади, які виникли після захворювання, що супроводжується лихоманкою, не у всіх випадках говорять про нейроінфекції.

Ретроспективне виявлення перенесеної хвороби можна здійснити в ході серологічного дослідження. Воно являє собою виявлення в крові дитини специфічних антитіл з високим титром. Дослідження результативно лише у разі недавно перенесеного захворювання.