Ерозія шлунка: етіологія і патогенез

Ерозія шлунка - досить поширене захворювання, характеризується утворенням ерозій на поверхні слизової оболонки шлунка. Ці дефекти з`являються внаслідок поверхневого некрозу. При їх загоєнні не утворюється сполучнотканинний рубець. Ерозія шлунка - це умовний нозологический термін, який об`єднує хронічні рецидивні деструктивні процеси в слизовій оболонці шлунка. Іноді вона проявляється як симптом гастриту. Тому в літературі дуже часто цю хворобу називають ерозивнийгастрит шлунка.

Основними причинами хвороби є екстремальні фактори зовнішнього середовища, які постійно діють на організм людини. Дані стрес-фактори (опіки, обмороження, поранення, шок, політравма) викликають порушення нейрогуморальних механізмів регуляції багатьох органів, зокрема, трофічної та секреторної функції шлунка і кишечника, знижують резистентність організму. Існує також генетична схильність до захворювання. Ерозія шлунка також може виникнути при вживанні лікарських препаратів (нітрофурани, кортикостероїди, етакринова кислота, верошпирон, толбутамід), зловживанні алкогольними напоями, а також при захворюваннях ендокринної системи (цукровий діабет, гіперпаратиреоз).

Багато хто вважає, що ерозивнийгастрит виникає внаслідок патогенного дії кампілобактерій (Helicobacter pylori) на організм людини. Факти показали, що 95% людей з дуоденальномувиразками були інфіковані саме цим видом кампілобактерій, проте пацієнти з такою виразкою складають всього лише 1-6% від усіх людей, інфікованих цим збудником.

Ерозія шлунка: патогенез (розвиток захворювання)

Під впливом стресових факторів в організмі відбуваються складні і взаємопов`язані біохімічні процеси, які супроводжуються порушенням нервових і гуморальних механізмів регуляції функцій всіх систем організму і особливо шлунка і кишечника. Збільшується секреція гормонів кори надниркових залоз і гістаміну, які підсилюють секрецію шлункового соку зі збільшенням у ньому активності пепсину і вмісту вільної соляної кислоти. Одночасно зменшується секреція і в`язкість слизу, яка знижує захисну функцію слизової оболонки. Крім цього, виникають спазматичні скорочення м`язів шлунка і кишечника, підвищується проникність капілярів, порушується трофіка тканин, що приводить надалі до запальних реакцій, утворення ерозій і виразок слизової оболонки шлунка. Слід врахувати і безпосереднє дію шкідливих токсичних речовин на слизову оболонку. Таким чином, у патогенезі ерозії шлунка ключовою ланкою є невідповідність між бар`єрної функцією слизової оболонки і руйнує здатністю шлункового або кишкового вмісту. З урахуванням кількості кровоносних судин, в області в виразки утворюється кровотеча. При даному захворюванні розвиваються стійкі функціональні розлади шлунка, кишечника, печінки, підшлункової залози та інших органів і систем.

Найчастіше (30-90%) у молодих людей захворювання проходить без специфічних ознак. Іноді проявляється печія, відрижка кислим, вкрай рідко можуть виникати болі в області шлунка. Хронічний перебіг ерозивного гастриту проявляється з характерними клінічними ознаками. Близько 80% пацієнтів скаржаться на печію, відрижку, болі в правому підребер`ї, метеоризм, діарею і запор.

Тим, кому лікарі поставили діагноз ерозивнийгастрит шлунка, необхідно дотримуватися дієти, спрямовану на зниження активності шлункового соку. Для досягнення зазначеної мети потрібно харчуватися правильно. В першу чергу, дієта при ерозії шлунка передбачає відмову від грубоволокнистой їжі, яка багата целюлоза (редис, жилаве м`ясо, ріпа, висівковий хліб і т.д.). Не можна вживати смажену їжу. Слід утримуватися від вживання спиртних напоїв, газованої води, цитрусових, кави, чорного хліба, а також холодної та гарячої їжі.