Невроз у дитини

Неврози відносяться до групи прикордонних захворювань. В їх основі лежать оборотні, тобто тимчасові порушення в нервовій системі. Виникнення порушень обумовлено впливом впливів, що травмують психіку.

Дитячі неврози спостерігаються у порядку 15-25% дітей. Найчастіше, до них схильні школярі.

Дитячий невроз характеризується присутністю фактора психогенної етіології, клінічної динамічністю і різноманітністю. Правильне лікування сприяє оборотності симптоматики і зникнення морфологічного субстрату хвороби.

Невроз у дитини може розвинутися внаслідок гострої або хронічної психічної травми. Як правило, причинами можуть бути покарання, переляк, неправильне ставлення батьків або викладачів. Захворювання може розвинутися в результаті розлуки з одним із батьків. Часто невроз у дитини виникає в адаптаційний період при переїздах, перекладах в інший дитячий колектив.

Великий вплив на психічний стан надають сімейні причини. Невроз у дитини може розвинутися на тлі невдоволення батьками його підлогою. У таких випадках часто малюкові приписують якості, невластиві йому. Внаслідок цього у нього підвищується рівень тривожності.

Підвищення тривожності безпосередньо залежить і від віку матері на момент народження дитини. На думку фахівців, неврозам схильні більшою мірою пізні діти.

У багатьох випадках конфліктні ситуації між батьками позначаються і на психічний стан дітей - вони відчувають почуття провини за конфлікти і побоюються стати їх причиною.

Як показують спостереження, у сім`ях, де мама більш активна, неврози у дітей виникають частіше.

Порушення в психічному розвитку спостерігаються і в неповних сім`ях. Це зумовлено відсутністю зразка поведінки.

Невроз у дитини виникає в сім`ях, де присутня традиціоналізм, нескромність батьків, емоційний шантаж, погрози, відсутність внутрісімейній прихильності.

Невротичні розлади супроводжуються порушенням нервової вищої діяльності, викликаним напругою і зривом процесів гальмування. Таким станам сприяють порушення в нервових процесах або формування інертних застійних областей збудження в підкоркових утвореннях і корі півкуль.

У багатьох випадках має місце дезінтеграція і розбалансування між різними системами, всередині однієї системи або півкулями мозку.

Неврологами визначається кілька типів захворювання. До них відносять неврастенію, невроз нав`язливих станів, істерію, моносімпатіческіе неврози.

До основних особливостей станів відносять рудиментарність, незавершеність симптоматики. При цьому неврози відрізняються переважанням соматовегетативних розладів, слабкістю або повною відсутністю особистісних переживань, а також недостатністю внутрішньої переробки виниклої психотравмуючої ситуації.

Розвиток неврастенії зумовлено тривалою ситуацією, що травмує психіку. Захворювання виражається в підвищенні дратівливості, стомлюваності, плаксивості, виснаженні активної уваги. Відзначаються і вегетосудинні розлади у вигляді головних болів, поверхневого сну, непритомності, підвищення пітливості долонь, а також зниження апетиту. Неврастенія характеризується також рухової расторможенностью.

Під впливом хронічної, травмуючої психіку ситуації, розвивається нав`язливий невроз. Нав`язливі стани виражаються в патологічних думках, страхах (фобіях), маніях (потягах), а також діях, здійснюваних всупереч і поза волею пацієнта. У дітей старшого віку спостерігається досить критичне ставлення до даних станів і явищ.