"Каптоприл". Інструкція по застосуванню
«Каптоприл» (captopril) - лікарський засіб, що відноситься до групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (Інгібітор АПФ). У міжнародній системі класифікації лікарських засобів «Каптоприл» має реєстраційний код C09AA01. Синтетичний хімічний препарат «Каптоприл» призначений для пониження артеріального тиску за рахунок зниження освіти олігопептідного гормону (з ангіотензину I виходить ангіотензин II), що призводить до зменшення вироблення корою наднирників мінералокортікостероідного гормону - альдостерону.
Відомо кілька торгових назв, під якими різні виробники випускають «Каптоприл». Інструкція по застосуванню кожної торгової марки описує форму випуску і дозування (зазвичай це таблетки по 6,25 мг, 12,5 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг). Виробник «Торрент Фармасьютікалс» - таблетки «Ангіопріл 25». Компанія «Вокхард Лімітед» - «ацетил». Найбільший у світі виробник фармацевтичної прдкціі «Брістол-Майерс Сквібб» наповнює ринок таблетками «Капотен». Російська компанія «Акрихін» виготовляє «Капотен». Таблетки під торговою маркою «Каптоприл» випускають кілька фірм: «Ельфа» (Росія), «Гексал» (Німеччина), «КРКА» (Словенія), «Промед Експортс» (Росія), «Ромфарм» (Росія). Американська компанія «Ай-Сі-Ен Фармасьютикалз» виробляє таблетки «Катопіл». Провідна фармацевтична компанія Греції «Медокеми» - «Рілкаптон». Угорський фармацевтичний завод «Егіс» - таблетки Тензіомін. Кіпрська компанія «Ремедіка-Міннекс» - «Епсітрон».
Лікарі призначають монотерапію «Каптоприлом» при стійкому підвищенні кров`яного тиску (артеріальна гіпертензія). Препарат застосовується в комплексній терапії хронічної форми серцевої недостатності, при порушенні (після інфаркту) роботи лівого шлуночка. Його призначають для лікування діабетичної нефропатії, протікає на тлі цукрового діабету першого типу. Помірне гіпотензивну дію, як і у інших АПФ інгібіторів, забезпечує помітне зниження кров`яного тиску. У більшості випадків половинній дозування від максимально допустимої дози препарату буває достатньо. У порівнянні з іншими препаратами, наприклад, гідрохлортіазидом, менше побічних ефектів дає саме «Каптоприл». Інструкція по застосуванню описує його точні дозування.
Для посилення гіпотензивного ефекту «Каптоприл» застосовується в комбінації з іншими препаратами: діуретиками (сечогінні засоби - гидрохлортиазид) або блокаторами кальцієвих каналів (антогоністи кальцію з вираженим судинорозширювальну дію - верапоміл, ніфедипін та інші). Тільки на підставі проведеного обстеження, а також виходячи з віку і загального стану організму, лікар (в комплексі з іншими препаратами або для проведення курсу монотерапії) призначає «Каптоприл». Інструкція по застосуванню препарату повинна бути вивчена пацієнтом, але змінювати самостійно дозування, скасовувати курс, призначений лікарем, або займатися самолікуванням не слід. В іншому випадку це може призвести до серйозних негативних наслідків.
Лікар встановлює індивідуально режим дозування препарату. Зазвичай за годину до їжі рекомендується приймати «Каптоприл». Застосування препарату повинно бути регулярним, в один і той же час. При артеріальній гіпертензії «Каптоприл» зазвичай призначається по 25 мг (на добу два рази). Надалі доза поступово може бути збільшена, поки не буде досягнутий необхідний ефект. Для помірного артеріального тиску її підвищують до 50 мг (на добу по два рази), а при важкій формі цього захворювання прийом препарату може доходити до трьох разів на добу по 50 мг. При цьому, добова доза не повинна бути вище 150 мг. Всі ці зміни дозування повинні проводитися за приписом лікаря. Хронічну серцеву недостатність також лікують «Каптоприлом», дозування починають з 6,25 мг до трьох разів на добу. Потім ця доза може поступово підвищуватися, але в добу не більше 150 мг. Літнім пацієнтам та хворим з порушенням функції нирок з більшою обережністю призначається «Каптоприл». Інструкція по застосуванню препарату містить інформацію про протипоказання і можливі ускладнення, про які пацієнт не повинен забувати і постійно контролювати свій стан. При необхідності «Каптоприл» приймають в комплексі з діуретиками тіазидного ряду (гідрохлортіазид, хлортіазід) або петльовими діуретиками (наприклад, фурасемід).
Інформація, що міститься в цій статті, не може замінити консультацію лікаря.