Свербіж вульви

Свербіж вульви може супроводжувати такі захворювання як трихомоноз, діабет. Спостерігається такий стан і на тлі грибкових хвороб, порушень у функціонуванні щитовидної залози. Дане явище відносять до передракових патологій в зовнішніх статевих органах. Часто виявляється у жінок в період постменопаузи або клімаксу (проте може виникнути і раніше), поєднується з лейкоплакией (ураженням слизових).

Свербіж вульви. Причини

До провокуючим захворювання факторів слід віднести термічне дію подразників. Як показує практика, патологія частіше виникає після переохолодження, ніж після перегріву.

Викликати свербіж вульви можуть і зовнішні подразники - інфекції, різні забруднення, в тому числі пилові частинки, та інші.

Захворювання часто є наслідком і механічного впливу. Свербіж вульви може розвинутися в результаті носіння грубого білизни або мастурбації.

Часто це неприємне захворювання є проявом алергії на окремі лікарські препарати.

Роздратування вульви може бути спровоковано виділеннями з піхви. Також захворювання виникає при частому спринцюванні, наявності сечостатевих свищів, в результаті дратівної дії на зовнішні органи сечі.

Слід зазначити, що дане захворювання може розвинутися і самостійно. У такому випадку причиною є нервово-тропічні розлади.

У разі якщо роздратування вульви виявляється в підлітковому віці, як правило, має місце грибкове захворювання або вульвовагініт. У жінок репродуктивного віку патологія розвивається на тлі цукрового діабету та інших екстрагенітальних хвороб.

Розвиток стану часто пов`язано з різким пониженням концентрації естрогену в організмі. Це, в свою чергу, провокує трофічні зміни (розлади біохімічних процесів в тканини) в статевих органах.

Захворювання може протікати протягом декількох місяців або декількох років (в хронічній формі).

Свербіж вульви. Лікування

Приступаючи до терапевтичним заходам, слід, в першу чергу, усунути всі супутні і сприяють розвитку стану патології. Перш ніж починати будь-яке лікування, необхідно піти комплексне обстеження. В ході нього може бути виявлено основне захворювання, що викликало роздратування. У такому випадку лікування повинно бути спрямоване на його усунення.

Якщо ж патологій не виявлено, і роздратування є результатом нервово-тропічного розлади, терапія в такому разі викликає певні труднощі.

Клінічний прояв недуги може бути представлено у вигляді набряклості і гіперемії (переповнення судин кров`ю). Тривалий перебіг патології може сприяти формуванню саден і тріщин, в деяких випадках спостерігаються ураження виразкового характеру, що виникають в результаті запальних нашарувань і расчесов.

Гінекологічне лікування спрямоване на дотримання правил як особистої, так і загальної гігієни. Призначаються підмивання настоєм ромашки по два-три рази на день, дієтотерапія, сидячі ванночки.

На сверблячу поверхню слід наносити мазь з вмістом гідрокортизону. Вельми ефективною є новокаїноваблокада. Її проводять два-три рази на день. Крім того, може бути призначена психотерапія.

Деякі фахівці рекомендують застосування спиртових блокад. До їх складу включають дев`ять мілілітрів медичного спирту.

Важкі випадки захворювання, при яких вищевказані заходи неефективні, припускають призначення хірургічного втручання. В ході операції проводиться висічення нервів.

Разом з жінкою лікування повинен пройти і її партнер. При цьому терапія підбирається суто індивідуально. У кожному окремому випадку вона буде різною.