Одиниця виміру болю - наскільки ми терплячі?

Біль - це природна реакція організму на подразники, які приносять неприємні відчуття і загрожують агресією. Природа наділила болем кожне творіння. Саме завдяки тому, що ми можемо відчувати біль, ми зберігаємо своє тіло, свій організм від руйнівного впливу зовнішнього середовища. При піднесенні руки до вогню ми відсмикуємо її, при порізі пальця - також намагаємося позбутися предмета, поранив руку. Всі ці дії природні, оскільки спрямовані на збереження цілісності організму і його нормального функціонування. Біль, з якою зустрічається людина, має різну силу, тому постає цікаве питання, а чи існує одиниця виміру болю? І якщо так, то які межі організму. Адже є такі обставини, які викликають больовий шок і людина помирає - не стільки від характеру ураження, скільки від того, як сильно впливало поразку на організм. Біль - це не тільки місцева реакція, це в першу чергу відповідна реакція провідних систем - серцево-судинної, нервової, гормональної, дихальної, м`язової.

Одиниця виміру болю, або, простіше кажучи, сила хворобливих відчуттів, при яких людина відзначає дискомфорт, пов`язаний з отриманням больового синдрому, займала розуми вчених давно. Є навіть спеціальна наука - алгологія - наука про біль. Для того, щоб визначити, коли людині стає боляче, був придуманий спеціальний прилад - алгезіметр, який міряє силу, яку потрібно прикласти до поверхні шкіри для того, щоб людина випробував хворобливі відчуття. Дія алгезіметра, однак, дуже суперечливе. Організм, який здатний пристосовуватися до різних умов навколишнього середовища, вже через деякий час перестає так сильно відчувати біль на певний подразник, якщо цей подразник буде діяти з якоїсь періодичністю. Грубо кажучи, якщо сто раз вколоти палець голкою, то сто перший можна і не відчути. Тому в дії алгезіметра не можна бачити досконалий прилад, однак можна з`ясувати лише приблизно, до якої сили болю сприйнятливий людина, не вираховуючи при цьому будь-якої чіткий показник.

Говорити про те, що одиниця вимірювання болю універсальна, теж не можна. Адже больовий поріг, при яких би цифрах його не визначає вчені, для кожної людини індивідуальний. Досить навести найбільш поширений питання, яке постійно буде мусуватися в суспільстві, - народжувати боляче чи ні. Якщо судити за виразами одних дам, то це пекельні болі, які просто витерпіти неможливо. Інші співрозмовниці ж стверджують, що і зовсім не помітили періоду переймів і пологів, а відчували лише терпиме ниття внизу живота. Вже на цей приклад доводить, що одиниця виміру болю у кожного своя. А в Америці і зовсім є дівчинка, яка не відчуває болю. Як пізніше з`ясували медики, у дитини вражені гени, які відповідають за цю захисну реакцію, в результаті чого одиниця болю дорівнювала нулю.

Больовий синдром - це досить керована реакція. Управляти нею можливо, причому можуть це робити люди з різним больовим порогом. Як вже говорилося вище, при виникненні болю включається в роботу нервова система, яка посилає від місця ураження в мозок сигнал про біль. Контролювати і обробляти подібну інформацію можуть не багато. Тим не менш, ми знаємо яскраві приклади, коли люди витримують жар, протикають спицями та гачками м`які тканини. І це аж ніяк не заради шоу - просто йшла довготривала планомірна робота з блокування больових імпульсів. Подібні секрети і загадки не розкриваються і зараз, проте точно ясно, що ці люди схильні до ноціцепціі - неправильного (в даному випадку зниженого) сприйняттю больового синдрому.

На сьогоднішній день англійські вчені провели ряд експериментів, при яких зазнавали людей на витривалість до болю і реєстрували імпульси при певних впливах. Дослідження показали, що є органи, в яких відповідь на больовий синдром був найбільш сильним. А ось одиниця виміру болю - del - все ж відносна. В силу безлічі факторів, навряд чи можна буде точно визначити силу болю і співвіднести її з будь-якими показниками.