Черевний тиф. Лікування та профілактика

Черевним тифом називається кишкова інфекція, в результаті якої уражається лімфатичний апарат тонкої кишки. Характерними рисами захворювання є циклічність перебігу, симптоми загальної інтоксикації, поява висипу.

Провокується розвиток черевного тифу тифозної паличкою або Salmonella typhi. Дані бактерії дуже стійкі й чудово зберігаються в навколишньому середовищі, а при попаданні на харчові продукти (сир, м`ясний фарш) починають активно розмножуватися. У холодильнику і під льодом тифозні палички не гинуть, а от при кип`ятінні і обробці поверхні засобами дезінфекції їх вдається швидко знищити.

Заразитися таким захворюванням, як черевний тиф, можна від хворої людини або від того, хто є носієм тифозної палички. Хворий починає виділяти збудників в кінці інкубаційного періоду і залишається заразним протягом всієї хвороби і нерідко ще кілька місяців після одужання. Були відзначені випадки хронічного носійства, коли людина постійно виділяв тифозну паличку, залишаючись при цьому здоровою.

Зараження може відбутися як при безпосередньому контакті з носієм, так і при вживанні неочищеної води або забруднених продуктів. Крім того, черевний тиф може переноситися мухами. Найчастіше випадки захворювання фіксуються в теплу пору року.

Інкубаційний період після потрапляння інфекції в організм може тривати від 3 до 25 днів, хоча в більшості випадків черевний тиф починає проявлятися вже через півтора-два тижні. Захворювання рідко починається гостро, зазвичай симптоми наростають поступово.

Звичайна клінічна картина полягає в поступовому зростанні температури, появі почуття нездужання, безсоння, слабкості. Гарячковий стан може триматися кілька тижнів, зниження температури проходить повільно. Через тиждень після початку хвороби на тілі може з`явитися висип червонуватого кольору, яка зникає при натисканні. Висип, як правило, не надто густа і проходить через кілька днів. Проте не виключена можливість повторних висипань протягом усього гарячкового періоду.

Відзначається здуття живота з правого боку внаслідок ураження кишечника. Живіт болючий, з`являється схильність до закрепів. Відзначаються зміни з боку печінки та селезінки, а також порушення діяльності серцево-судинної системи

Іноді черевний тиф протікає переривчасто, коли після типового початку захворювання всі симптоми швидко зникають. Також хвороба може протікати у прихованій формі. Прогноз за відсутності ускладнень - сприятливий. Але хвороба може призвести до таких серйозних наслідків, як прорив кишки і виникнення кишкової кровотечі, яке може закінчитися летальним результатом.

Діагноз встановлюють, вивчаючи клінічний перебіг хвороби, епідеміологічний анамнез і результати лабораторних досліджень. Найбільш ранні і точне підтвердження діагнозу можна отримати, провівши аналіз на черевний тиф шляхом виявлення збудника в крові хворого. Для цього беруть кров з вени і висівають її в живильне середовище, через кілька днів буде ясно, чи є в організмі збудник черевного тифу. Також проводять аналізи сечі і калу.

Лікують хворих на черевний тиф тільки в умовах стаціонару. З медикаментів призначається антибактеріальні препарати (бісептол, левоміцетин, ампіцилін). У комплексі з антибіотиками хворому призначають вакцинотерапію, щоб уникнути рецидивів хвороби і бактеріоносітельсітва. Хворому потрібно обов`язково дотримуватися досить суворої дієти, щоб не створювати навантаження на кишечник.

Щоб не побоюватися загрози розвитку такого серйозного захворювання, як черевний тиф, профілактика повинна бути поставлена на високому рівні. До профілактичних заходів належать: благоустрій населених пунктів, влаштування систем вилучень нечистот, забезпечення доступу до чистої води, а також прищеплення основних санітарно-гігієнічних навичок. Обов`язковою умовою є перевірки працівників харчових підприємств на носійство і організована боротьба з мухами.