Перинатальна енцефалопатія

Дослівний переклад терміна "перинатальна енцефалопатія" - це важка патологія мозку, яка виникла в перинатальний період, т. Е. Починаючи з 28 тиж. вагітності та по восьмий день життя новонародженого включно. Дане поняття об`єднує в собі велику групу станів, синдромів і мозкових дисфункції, які не піддаються більш конкретному визначенню.

На думку деяких фахівців, діагноз "перинатальна енцефалопатія" правомочний протягом перших тридцяти днів життя малюка, інші твердо переконані, що протягом дванадцяти місяців. До того моменту як малюк не досягне віку одного місяця надзвичайно складно визначити яка патологія мозку в наявності, саме тому прийнято всі випадки порушення функціонування або структури мозкової тканини називати перинатальної енцефалопатією.

Існує кілька класифікацій основних факторів ризику, число яких коливається від 40 до 100. Найбільший вплив надають екстрагенітальні захворювання, соціально-біологічні чинники, акушерсько-гінекологічні фактори, ускладнення перебігу вагітності та пологів. Досить часто зустрічаються поєднання відразу декількох факторів, що значно підвищує ймовірність виникнення перинатальної патології, а також погіршує прогнози щодо стану плода та новонародженого.

До соціально-біологічних факторів, під впливом яких може розвинутися перинатальна енцефалопатія, відносяться: вік матері (менше 18 і більше 30 років на момент народження першої дитини), шкідлива робота, пов`язана з хімією, радіацією і вібрацією, а також згубні звички батька і матері (куріння, алкоголізм, наркоманія), спадкові захворювання.

До групи екстрагенітальних захворювань входять як придбані, так і вроджені пороки серця, ендокринні захворювання, анемії, гіпертонічна хвороба, хірургічні операції, хронічна ниркова недостатність та інші патології, що порушують нормальний розвиток плода.

До акушерсько-гінекологічним факторів належить тривале безпліддя, часті медичні аборти і повторні викидні. До факторів ризику, пов`язаних з ускладненнями вагітності належать загроза переривання вагітності і важкі токсикози, несумісність крові матері і дитини, багатоплідність, багатоводдя, багатоплідність, різні варіанти патологічного передлежанняплаценти або плода, стрімкі пологи та ін. Серед факторів ризику особливе місце займає проведення під час вагітності медикаментозної терапії та інфекційні захворювання матері (сифіліс, краснуха, токсоплазмоз, цитомегалія).

Перинатальна енцефалопатія: клінічна картина. Дана патологія протікає як гострий стан, що характеризуються наявністю симптомів пригнічення ЦНС, порушенням дихання та кровообігу, судомами та іншими неврологічними проявами. Виділяють три основні клінічні форми гострого періоду перебігу захворювання та важкості неврологічних розладів: легку, середньотяжкі і тяжкі. Серед порушень більшу частину займають: гостра асфіксія і внутрішньочерепні родові травми. Також зустрічаються мозкові крововиливи, вторинні гнійні менінгіти і абсцеси головного мозку.

Перинатальна енцефалопатія: лікування. При своєчасному комплексному лікуванні даного захворювання у більшості дітей відзначається значне, і навіть абсолютне відновлення порушених функцій до другого року життя. Зрідка зберігаються мінімальні симптоми церебральної дисфункції, мікроцефалія, гідроцефалія, вогнищеві ураження ЦНС, судомний синдром, ДЦП та ін.

Перинатальна енцефалопатія: наслідки.

До найбільш тяжких наслідків енцефалопатії відноситься велика дисфункція мозку і ЦНС, які завдяки стрімкому розвитку інноваційних медичних технологій в недалекому майбутньому можуть стати цілком виліковні.