Пухлина печінки: патологічне прогресування захворювання

Печінка - життєво важливий орган, патології якого призводять до вкрай небажаних наслідків. Пухлина печінки може носити як доброякісний, так і злоякісний характер. Доброякісна пухлина печінки - вкрай рідкісне явище в сучасній медицині, оскільки діагностується випадково, на черговому плановому огляді, наприклад. Ці безсимптомні новоутворення печінки мають різну етнологію, але найчастіше представлені лімфангіома, гемангіомами, липомами, фібромами і гамартома. Специфікою такої патології є відсутність клінічних проявів, що дуже ускладнює постановку своєчасного діагнозу. Пухлина печінки доброякісного характеру лікується хірургічним втручанням тільки в тому випадку, коли вона стрімко укрупнюється в габаритах і починає здавлювати сусідні органи. Найчастіше яскравим представником подібних новоутворень вважається гемангіома, яка протікає в організмі безсимптомно, але в більш запущених станах чинить тиск на прилеглі органи, саме тому за її розвитком в організмі необхідно систематично стежити, регулярно виконуючи УЗД. Сповільнене зростання з великою ймовірністю свідчить на користь доброякісного освіти.

Злоякісна пухлина печінки в медичній практиці зустрічається набагато частіше. Подібні ураження печінки можуть бути первинними (формуються з клітин печінкових структур) і вторинними (патогенні вузли поширюються на інші органи).

Виникає питання про те, в чому причина розвитку такої патології, як пухлина печінки злоякісного характеру? Насамперед слід згадати, що розвиток раку печінки провокує хронічний вірусний гепатит, оскільки носії даного вірусу більше схильні до злоякісного ураження печінки. Також патологія прогресує на тлі цирозу печінки, гемохроматоза, сифілісу і є незворотнім наслідком паразитарних недуг і алкоголізму.

Пухлина печінки має загальні симптоми, які не можуть однозначно поставити остаточний діагноз, але зате «підштовхують» пацієнта звернутися за детальною консультацією і діагностикою до фахівця. Отже, на ранніх стадіях захворювання помічається загальна слабкість, а також різні диспепсичні порушення, виражені нудотою, втратою апетиту і блювотою. Крім того, переважає тягне біль в правому боці, відчуття тяжкості і підвищення температури. Характерною ознакою є і те, що потенційний хворий починає помітно худнути. Домінування патологічного процесу з часом можна візуально поспостерігати, оскільки збільшення печінки створює якийсь «виступ» з-під реберної дуги, а також може придбати хворобливе ущільнення і горбистість. При обмацуванні печінки може відчуватися пухлиноподібні вогнище, прогресує жовтяниця.

Пухлина печінки може діагностувати тільки повне клінічне обстеження зі здачею «живого» матеріалу для лабораторного дослідження. Коли поставлений остаточний діагноз, лікування призначають негайно. Основний метод усунення даного захворювання - хірургічний. Так, при виявленні печінково-клітинного раку операбельним шляхом видаляють сегмент печінки з пухлиною, при холангіокарціноми за показаннями можливе видалення протоки з пухлиною з подальшим накладенням анастомозу, а при діагностуванні одиничних патогенних вузлів, можлива абляція, тобто введення у вузол печінки спеціальної голки, під дією якої патогенний новоутворення руйнується.

Також часто призначають внутрисосудистую хіміотерапію, при якій здійснюється дія хіміопрепарату безпосередньо на осередок патології.

Однак так чи інакше, вибір способу лікування залежить від специфіки пухлини, її поширення в організмі і ступеня прогресування. Тільки тлумачний фахівець може підібрати альтернативну схему лікування.