Катаральний отит: симптоми, діагностика та лікування

Катаральний отит являє собою патологічний процес запального або інфекційного характеру, що виникає в області середнього вуха. Дане захворювання характеризується ураженням барабанної порожнини, слухового каналу і пористої структури соскоподібного відростка. Катаральний отит, найбільш частими збудниками якого є пневмо-, стрепто- і стафілококи, зустрічається у представників всіх вікових груп, але частіше за інших вражає дитячий організм. Пов`язано це з тією обставиною, що у дітей слухова труба більш коротка і широка, ніж у дорослих. Це полегшує проникнення хвороботворних мікроорганізмів в порожнину середнього вуха.

Серед загальної кількості пацієнтів з патологіями ЛОР-органів, за офіційною статистикою, середній отит катаральний діагностується приблизно в кожному четвертому випадку. Тому своєчасна діагностика в поєднанні з вірно обраною тактикою лікування мають надзвичайно велике значення для попередження різних ускладнень і можливих несприятливих наслідків даної патології. Також важливо знати причини і симптоматику цього захворювання, що допоможе виявити катаральний отит на самій ранній стадії його виникнення.

Серед сприяють розвитку захворювання факторів виділяються зниження опірності організму, авітаміноз, наявність різних інфекційних агентів, цукровий діабет. Як правило, гострий катаральний отит спостерігається на тлі різних хронічних патологій носової порожнини, які супроводжуються набуханням слизової оболонки. Також сприятливими умовами для розвитку цієї недуги є грип, ГРВІ та гострий риніт. Важливо відзначити, що поширення хвороботворних мікроорганізмів, що провокують катаральний отит, можливо і через кровоносну систему при туберкульозі, кору і скарлатині.

Симптоматика цієї патології проявляється сильними головними болями, відчуттям закладеності у вухах, підвищенням температури, зниженням слуху, погіршенням загального самопочуття. Крім того, на гострій стадії захворювання з`являються иррадиирующие болю стріляючого і пульсуючого характеру, які можуть віддавати в зуби, скронево-тім`яну область. Також хворобливі відчуття значно посилюються під час чхання, сякання, кашлю і ковтання.

Дисфункція слухової труби може супроводжуватися ексудативним середнім отитом, для якого характерна наявність в барабанної порожнини слизисто-серозного випоту. Провідним патогенним фактором такого отиту виступає стійке порушення вентиляційно-дренажної функції слухового каналу. Ця форма середнього отиту характеризується посиленою секрецією слизу і затяжним перебігом захворювання.

Основним діагностичним методом тут є отоскопія, часто зі збільшенням. Для уточнення характеру перебігу захворювання також здійснюється дослідження функціональності слухового каналу за допомогою деяких загальнодоступних проб. Крім того, часто призначають імпедансометричні обстеження для виявлення уплощенной кривої. Стан слуху пацієнта перевіряється камертонами і аудіометричного методами.

Лікування середнього отиту при відсутності додаткових ускладнень і несприятливих факторів проводиться переважно в домашніх умовах. Пацієнту прописується постільний режим, місцеві знеболюючі препарати (як правило, вушні краплі з вмістом анальгетиків). Крім того, необхідні різні зігріваючі засоби: напівспиртові компреси, грілка, ультрафіолетова лампа, фізіопроцедури УВЧ та інші. Тут потрібно зауважити, що зігріваючі процедури можна проводити тільки при наявності нормальної температури, в іншому випадку спочатку необхідно прийняти жарознижуюче.

Також досить ефективними при отиті можуть бути судинозвужувальні краплі в ніс, які зменшать набряклість і відновлять прохідність слухового каналу. Для лікування гострої форми катарального отиту часто призначаються антибіотики і загальнозміцнюючі препарати. При адекватної терапії весь курс займає не більше тижня. Важливо пам`ятати, що самолікування середнього отиту вкрай не рекомендується, оскільки він може перейти в більш важку форму (внутрішню або гнійну) і дати внутрішньочерепні ускладнення.