Рентабельність інвестицій інноваційного проекту

Як відомо, рентабельність є узагальненим параметром загальної ефективності економічної діяльності. Особливо важливий цей показник, коли мова йде про інвестиційну діяльність в сфері інноваційного розвитку. У цьому випадку рентабельність інвестицій показує величину отриманого прибутку на одиницю інвестиційного вкладення.

Важливі умови успішного інноваційного розвитку являють собою й інші напрямки її здійснення. Наприклад, очевидна також необхідність в ефективному управлінні розробкою та реалізацією інноваційних проектів щоб забезпечити рентабельність інвестицій. Оскільки управління науковими дослідженнями і розробками в залежності від стадій їх проведення має свою специфіку і здійснюється здебільшого в умовах невизначеності, система управління може бути безперервно змінюється в міру здійснення проекту.

Найбільш прийнятним методом в нинішніх умовах розвитку представляється програмно-цільовий, в основі якого лежить програма як форма зосередження ресурсів на вирішенні завдань планового періоду і система методичних прийомів, що забезпечує постійну орієнтацію управлінської діяльності, планово-управлінських рішень і процесів їх виконання для досягнення кінцевих результатів.



Інтерактивність процесу планування як один із принципів програмно-цільового підходу, дозволяє забезпечити збалансованість планів, виходячи з розв`язуваних завдань і ресурсів за критерієм ефективність - вартість - рентабельність інвестицій на весь життєвий цикл проекту.

Винятково важливою є індивідуальна і колективна зацікавленість у досягненні цілей проекту, що рішучим чином впливає на рентабельність інвестицій. Аналіз зарубіжного досвіду (США, Канади, європейських країн) підтверджує, що на чолі успішних проектів завжди стоять здібні й віддані справі лідери, які об`єднують зусилля всіх виконавців, забезпечуючи високу ступінь мотивації їх праці. При цьому в якості лідера має бути людина, не тільки володіє науково-технічними знаннями, але і є професійним менеджером, який знає, як здійснювати бізнес, готовий йти на ризик заради досягнення успіху, а також нести відповідальність за прийняті рішення. Для успішної реалізації програми інноваційного розвитку економіки сьогодні потрібні професійні менеджери з управлінню інноваціями.



Світовою практикою запропоновані та апробовані заходи прямого і непрямого регулювання процесів створення та комерціалізації об`єктів, на основі яких на ринку з`являються нові продукти і технології. Чинна нині в система стимулювання процесів створення, охорони та комерціалізації дозволяє авторам отримувати винагороди в розмірі 10% від отриманого чистого прибутку.

Однак якщо безпосередньо для винахідника це непоганий стимул, то для колективу, який здійснює розробку технічної документації, виготовлення дослідного зразка і доведення його до стадії промислового освоєння, система стимулювання практично відсутня або дуже незначна (3% від прибутку за сприяння використанню винаходів). Таке положення, безумовно, впливає на рентабельність інвестицій, що спрямовуються на фінансування інноваційної діяльності.

В таких умовах значно зростає роль аналізу рентабельності використання інвестиційних ресурсів, ключовим показником якого може стати roi. рентабельність інвестицій при його використанні для аналізу та оцінки характеризується загальною прибутковістю інвестиційних вкладень. Цей коефіцієнт розраховується як фінансовий показник, який представляє відношення математичної суми прибутку і різниці витрачання інвестиційних коштів до абсолютної величини суми інвестування.

Треба думати, що діюча система стимулювання і не в останню чергу підтримка вищих керівників значною мірою впливають на інноваційну сприйнятливість будь-якої організації до нововведень.




» » Рентабельність інвестицій інноваційного проекту