Принцип системності при визначенні стратегії управління інноваційною діяльністю

У звичному розумінні стратегію у сфері бізнесу розглядають як генеральний напрямок діяльності, що забезпечує узгодження цілей, можливостей компанії та інтересів її співробітників. При розробці стратегії необхідно дотримуватися принципу системності і враховувати реальні умови конкретного періоду розвитку корпорації.

Корпоративна ділова стратегія, яка використовує в якості базового принцип системності в управлінні, означає вміння ефективно використовувати наявні матеріальні та інтелектуальні ресурси з метою досягнення максимально можливих результатів. Для комерційних організацій це отримання економічного (дохід, прибуток) або соціального ефекту за рахунок виробництва або надання послуг з найменшими витратами і якісного задоволення ринкових потреб. Успішна реалізація продукції (послуг) може бути забезпечена за наявності конкурентних переваг. Тому стратегія повинна передбачати (крім таких розділів, як корпоративна місія, принцип системності, продукція (послуги), діловий портфель, ресурси, залучення інвестицій) розробку і використання інновацій, на основі яких будуть освоєні нові технології, створені нові види товарів або вдосконалені існуючі, забезпечений вихід на нові ринки.

Визначення стратегії для кожної організації має свої оригінальні підходи, що враховують принцип системності в психології та залежні від інтелектуального потенціалу, динаміки розвитку, позиції на ринку, особливостей товарів, що випускаються або надаваних послуг, фінансового стану та інших факторів. У той же час, як відзначають фахівці, намітилася якась гіпотетична структура стратегічного плану, що дозволяє застосувати принцип системності в оцінці виробничо-економічної та комерційної діяльності, ефективності розпорядження ресурсами. Центральне місце в цій структурі займає інноваційна діяльність як найбільш важливий фактор, що впливає на досягнення цілей організації.

Принцип системності передбачає, що неодмінними умовами реалізації стратегії управління на основі інновацій є:

1) наявність інноваційного центру, здатного генерувати творчі ідеї та створювати нові технічні (технологічні) вирішення на рівні ізобретеній-

2) ефективна система вибору інноваційних проектів за допомогою оцінки їх техніко-економічної значімості-

3) програмно-цільовий підхід до розробки та реалізації проектів-

4) індивідуальна і колективна зацікавленість у досягненні цілей проекту-

5) економічні та соціальні умови, що забезпечують сприйнятливість до нововведеніям-

6) ефективна система управління проектами-

7) орієнтація на задоволення потреб ринку.

Основні системні завдання такого інноваційного центру:

а) визначення напрямків інноваційного розвитку організації-

б) генерування ідеї (задуму) створення нового продукту або технології-

в) відбір і оцінка наявних альтернативних рішень, які можуть бути використані як аналогів-

г) формування програми НДДКР і організаційної моделі її реалізації-

д) розробка технічної документації і перевірка технологічності виробництва нового продукту-

е) обґрунтування показників економічної ефективності та необхідних фінансових коштів (бюджету) для його здійснення.

Враховуючи все зростаючий рівень міжнародної конкуренції і прагнення бути лідерами у виробництві нових продуктів, що вимагає високих витрат на НДДКР, поряд з існуючими дослідницькими центрами доцільно створення науково-дослідних консорціумів. Їх завдання - формування концепцій сучасних технологій, а розробку індивідуалізованих виробів і процесів здійснюють внутріфірмові інноваційні центри.