Факторний аналіз рентабельності власного капіталу

Одним з важливих аспектів оцінки діяльності фірми є вивчення її ефективності з точки зору власника. Ефективність в даному випадку, як і в багатьох інших, можна оцінювати шляхом визначення показника рентабельності. Однак простого розрахунку може виявитися недостатньо і його буде необхідно доповнити аналізом. Найпопулярнішим методом є, мабуть, факторний аналіз рентабельності власного капіталу. Зупинимося детальніше на методиці його проведення та основні особливості.

Факторний аналіз рентабельності власного капіталу зазвичай асоціюється з формулами фірми DuPont, які дозволяють швидко провести всі необхідні розрахунки. Важливо зрозуміти те, яким же чином ці формули вийшли, до того ж в цьому немає нічого складного. Рентабельність капіталу власника, очевидно, визначається відношенням отриманого чистого прибутку до величини цього капіталу. Факторна модель виходить з даного відносини шляхом елементарних перетворень. Їх суть полягає в множенні чисельника і знаменника на виручку і активи. Після цього легко помітити, що ефективність використання даної частини капіталу, його рентабельність, визначається твором показника ступеня фінансової залежності на оборотність майна (активів) і рівень рентабельності продажів. Після складання математичної моделі проводиться безпосередньо її аналіз. Його можна проводити будь-яким способом, відповідним для детермінованих моделей. Факторний аналіз рентабельності власного капіталу з використанням формул DuPont являє собою одну з варіацій способу абсолютних різниць. Він, у свою чергу, також є окремим випадком методу ланцюгових підстановок. Основний принцип даного методу криється в почерговому визначенні впливу кожного фактора ізольовано, незалежно від інших.

Варто відзначити, що аналогічним чином проводять і факторний аналіз економічної рентабельності. Вона являє собою відношення прибутку до активів. Після невеликих перетворень цей показник можна уявити твором оборотності майна фірми на рентабельність продажів. Подальший аналіз йде тим же самим чином.

Необхідно особливу увагу звернути на те, які показники повинні бути використані розрахунках. Очевидно, що необхідно використовувати інформацію як мінімум за два періоди, щоб була можливість поспостерігати зміни. Дані, які беруться з звіту про прибутки і збитки, мають накопичувальний характер, так як представляють певну величину за той чи інший період. У балансі ж дані представлені на конкретну дату, тому краще всього розрахувати їх середню величину.

Зазначені вище методи, тобто спосіб ланцюгових підстановок і його модифікації, можуть використані для аналізу практично будь детермінованої факторної моделі. Наприклад, факторний аналіз коефіцієнта поточної ліквідності може бути проведений гранично просто. Для більшої детальності доцільно розкрити формулу цього коефіцієнта, відобразивши в чисельнику складові оборотних активів, а в знаменнику - короткострокових зобов`язань. Потім потрібно провести розрахунок впливу кожного з виявлених факторів. Слід вказати, що для даної моделі не можна застосовувати абсолютні різниці і однойменний метод, так як вона має кратний характер.

Цінність будь-якого виду аналізу складно переоцінити, а факторний аналіз рентабельності власного капіталу та інших показників є одним з кращих методів, що сприяють прийняттю вірних управлінських рішень. Виявлення сильного негативного впливу того чи іншого фактора явно вказує на те, куди слід направити вплив. З іншого ж боку, позитивний вплив може свідчити, наприклад, про наявність певних резервів зростання прибутку.