Лібералізація цін

Є в ринковій економіці таке поняття, як лібералізація цін. Це словосполучення означає, що держава встановлює на ринку вільні від обмеження ціни, тим самим заохочуючи діяльність підприємців. Процес такого ціноутворення надає гнучкість всій системі економіки в цілому і веде до зростання виробництва. Як наслідок, збільшується конкуренція на ринку, виробники змушені вигадувати нові цікаві ідеї та підвищувати якість товарів. Іншими словами, лібералізація цін призводить до виникнення в державі системи вільного ціноутворення. Це відбувається через те, що уряд в цьому випадку може частково або ж повністю зняти з себе функції з безпосереднього регулювання цін.

Ось як, наприклад, виглядає лібералізація цін в США. У цій країні ціни на молочну продукцію регулюються Конгресом, який встановлює тільки оптимальну цінову межу. Якщо ціни на молочні продукти виявляються нижче її, то держава всі ці товари скуповує, щоб відправити їх на експорт чи благодійність.

У режимі планової економіки, яка характеризується жорстким контролем над усіма вартостями (встановлюються вони зверху), лібералізація цін просто необхідна. Саме вона дозволяє капіталу в економіці вільно пересуватися, а ринку товарів і послуг ставати більш мобільним. Крім того, правильно вироблена лібералізація цін дозволяє знизити рівень бюрократизму в галузі економіки та розширити можливості припливу інвестиційних коштів та виходу на міжнародний ринок.

Лібералізація цін на сьогоднішній день відома у двох варіантах. Перший варіант, властивий країнам Східної Європи і Росії, полягає в методі «шокової терапії». Вона відома багатьом, хто пережив хвилювання 1992 року.

Другий варіант, більш м`який, він так і називається - «поступова лібералізація». Саме такої системи переходу на вільне ціноутворення дотримується більшість розвинених європейських країн. До речі, саме так свого часу розвивалися і В`єтнам, і Китай, в 1973 - 1986 роки - Франція, а після Другої Світової Війни і країни Західної Європи.

Що стосується нашої країни, то лібералізація цін у Росії відбулася в самому першому місяці 1992 року. Саме тоді держава звільнила від свого регулювання ціни на всі продукти, крім молока, хліба і квитків для проїзду в громадському транспорті. Був виданий указ про свободу торгівлі. Кожен громадянин міг перевести свої гроші у валюту. Крім того, збільшилася частка імпорту товарів, вироблених в Росії. Треба сказати, що лібералізація цін у Росії пройшла необдумано і стрімко. Так, що вже до березня 1992 політики і населення випробували на собі повною мірою метод «шокової терапії» - відбулася гіперінфляція на 2600%. Все це призвело до знецінення грошей, у тому числі і тих, що лежали у багатьох російських громадян на банківських рахунках.

Довелося владі вводити талони на багато товарів і видавати їх росіянам, а підприємствам - оформляти кредити. Так як оборотних коштів на фабриках і заводах тепер не вистачало, стали відбуватися затримки зарплати. До речі, зарплати теж знецінилися. Зате зросло безробіття, різко позначилася різниця між багатим і бідним верствами суспільства. Безперечно, «гайдаровскіе» реформи принесли свої плоди.

Тепер в країні не було дефіциту товарів, зате ціни на них підвищилися в 30 разів, а от доходи населення за рік знизилися майже на 50%. Особливо сильно реформа ударила по пенсіонерам та бюджетникам. Зараз багато аналітиків говорять про те, що помилка грошової реформи того часу криється в тому, що політики необдумано втілили в життя теоретичні рекомендації монетаристів, не враховуючи при цьому специфіку російської економіки.