«Валютний паритет - це ...», або Дещо про міжнародних фінансах

Як відомо, між валютами різних країн під впливом попиту та пропозиції встановлюються курси купівлі та продажу. Однак формування валютного курсу здійснюється не тільки під впливом ринкових сил - в такому випадку курс був би занадто нестабільний. Базове співвідношення вартостей валют визначає так званий паритет - це той стрижень, який стримує зрушення валютного ринку в розумних межах. Про те, що це таке, ми поговоримо в даній статті.

Для початку варто сказати, що в неекономічних розумінні паритет - це повна рівність позицій (наприклад, паритет держав стосовно мощі озброєнь, позицій на міжнародній арені і так далі). Очевидно, що стосовно валютного ринку поняття «паритет» у значенні «еквівалентність» застосовувати не можна, адже в світі не існує двох валют з однаковою вартістю. Тому прийнято вважати, що валютний паритет - це певне на законодавчому рівні базове співвідношення вартостей двох валют, на якому і будується валютний курс, який, у свою чергу, може змінюватися під впливом сил ринку, проте в межах зрушень, встановлених регулятором. Визначення та законодавче встановлення валютних паритетів є одним з найважливіших етапів формування валютної системи держави і здійснюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

Існують різні способи формування валютних паритетів. Раніше базою для визначення співвідношень між валютами різних держав служили обсяги золотих (пізніше - золотодоларних) резервів скарбниці. Проте криза сімдесятих років показав, що золото і американські долари більше нездатні виконувати функції світового еквівалента, оскільки золото до того часу стало, по суті, товаром, а не формою грошей, а долар виявився елементарно не забезпечений, що було наочно продемонстровано під час пред`явлення Францією американської валюти до обміну на золото. Саме тому сьогодні валютний паритет визначається співвідношенням наявних у країн спеціальних прав запозичення - штучно створеної МВФ і групою Світового банку валюти, яка дає право того чи іншого державі отримати по ній кредит. Кількість СПЗ, якими володіє країна, визначається її квотою при вступі в МВФ (розраховується на підставі кількості населення, показників системи нацсчетов, позицій на світовому ринку і так далі), а також щорічними членськими внесками в казну даної організації.

Одним з цікавих теоретично, але складно здійсненних на практиці способів знаходження співвідношення між грошовими одиницями різних країн є визначення такого показника, як паритет купівельної спроможності валют. Даний метод являє собою знаходження співвідношення між цінами ідентичних товарів у двох країнах. Так, одним з найбільш відомих видів ПКС є «індекс біг-мака», який знаходиться як приватна поділу вартостей всесвітньо відомого гамбургера в ресторанах McDonald`s в різних державах. Таким чином, паритет купівельної спроможності - це показник, який, з одного боку, показує відмінність в реальній купівельної спроможності валют, але, з іншого боку, не враховує такі відмінності між національними економіками, як вартість ресурсів, рівень оплати праці і так далі. Як відомо ще з часів Ріккардо, відмінності між реальними вартостями товарів є базою для визначення порівняльних і абсолютних переваг, а теорія ПКС припускає, що реальна вартість продукту в різних країнах однакова, що спростовує теорію Ріккардо, що зарекомендувала себе на практиці. Таким чином, сьогодні законодавчо обумовлений паритет - це єдиний спосіб більш-менш адекватного регулювання національних валютних систем.