Іркутська гес: будівництво, історія, фото

Іркутська ГЕС є найпершою і крупної гідроелектростанцією, зведеної на Ангарі. Вона поклала початок формуванню цілого енергетичного комплексу. Труднощі при її спорудженні допомогли придбати воістину неоціненний досвід.

Передісторія

Треба сказати, що природні багатства Сибіру (зокрема, району, де протікає Ангара) завжди цікавили дослідників дореволюційної Росії. Однак проведені в той час роботи стосувалися в основному корисних копалин.

Серйозні дослідження в плані гідроенергетики почали проводитися лише в 1924-1925 рр. Вперше про загальносоюзної значимості запасів, якими володіє Ангара, заявив інженер В.М. Малишев. Якраз в цей час проводився перегляд плану ГОЕЛРО. Саме в роки першої п`ятирічки планувалося провести комплексні роботи з дослідження потенціалу цієї річки з метою організації найбільшої в Східному Сибіру енергопромисловості бази, яка була вкрай необхідна для стрімко розвивається виробництва.

Дослідницькі та проектні роботи

На вивчення сибірських земель в районі Ангари було виділено близько 20 млн рублів. Тоді-то ця проблема і стала народногосподарської. Але незважаючи на відпущені асигнування, комплексні дослідження на річці стали проводитися тільки з 1930 р Тоді ж і був створений спеціальний інститут під назвою Управління по вивченню Ангарській проблеми. Через рік його перейменували в Бюро Ангари, яке стало частиною тресту «Гідроенергопроект».

Група дослідників, якими керував професор Малишев, в 1935 р закінчила перший етап робіт на річці. У результаті була розроблена схема експлуатації її верхньої ділянки, проект Іркутської гідроустановки, а також план цілого комплексу підприємств, які споживатимуть цю енергію. Через рік усі матеріали, представлені групою Малишева, були розглянуті представниками Держплану СРСР. У підсумку комісія винесла рішення про будівництво на річці Ангарі відразу шести ГЕС, які представлятимуть собою безперервний каскад, першою в цьому списку опинилася Іркутська ГЕС (фото).

Будівництво

У 1948 р ця гідроелектростанція потрапила в титульний список тресту «Гідроенергопроект» в розділ проектно-вишукувальних робіт. Головним інженером будівництва став Г. Н. Суханов, а архітекторами - В. В. Летавін і П. М. Сталін. У 1949 р проект гідроелектростанції затвердили, а на початку наступного року уряд СРСР прийняв остаточне рішення про зведення першого ГЕС Іркутської області.

Через місяць на місце майбутньої греблі прибутку будівельники. Для її спорудження спеціально організували окреме будівельно-монтажне управління під назвою «Ангарагесстрой». Відповідно до проекту гідровузла потрібно було побудувати як тимчасові, так і допоміжні споруди, а також підприємства, обсяг яких повинен був скласти 312 тис. Мsup3-.

Крім того, згідно з планом, будівельні кадри необхідно було забезпечити житловою площею в 90 тис. Мsup2-, будівлями побутової та культурної спрямованості обсягом у 135 тис. Мsup3-. Всі ці споруди потребували каналізаційної та водопровідної магістралі довжиною в 63 км. Не забули і про залізних і автомобільних дорогах.

Керівником «Ангарагесстроя» призначили А. Е. Бочкіна, а головним інженером - С. М. Моїсеєва. Під керівництвом досвідченого і грамотного гідротехніка А. А. Мельніконіса зводилася Іркутська гребля. ГЕС стала всесоюзною будівництвом. Сюди приїжджали випускники вузів з усіх куточків країни. Вони брали активну участь в організації будівництва, тому до його завершення багато з них стали досить великими координаторами.

Труднощі при зведенні

Іркутська ГЕС, будівництво якої давалося дуже важко, стала першою частиною каскаду з шести гідроелектростанцій. Справа в тому, що до неї здійснювати подібні проекти ще не доводилося. Тому в ході будівництва виникало чимало труднощів. Необхідно було спорудити гравійно-піщану греблю, довжина якої складала 2,5 км, а також поєднане з нею будівлю самої ГЕС, що представляло собою залізобетонну споруду довжиною в 240 м. У ній необхідно було зібрати восьмій агрегатів із загальною потужністю в 660 тис. КВт.

Іркутська ГЕС, що складається з греблі, спорудженої з піску і гравію, і поєднаного з нею будівлі, була спроектована вперше. Крім того, таких величезних насипів ще не було у світовій практиці. Варто відзначити, що гідроелектростанцію зводили в сейсмічно небезпечній зоні (до 8 балів за шкалою Ріхтера), а ідеальним будівельним матеріалом в таких непростих умовах були саме пісок і гравій. У момент можливого землетрусу вони повинні прийти в рух і ущільнитися.

Як виявилося, кристально чиста вода річки Ангари вимагала бетону особливої якості. На початку літа 1954 біля основи майбутньої будівлі гідроелектростанції була закладена пам`ятна плита. Вона-то і стала початком укладання бетону. До того ж Іркутська ГЕС, будівництво якої було і без того складним, зводилася на студеної річці з досить швидкою течією і в надзвичайно суворих кліматичних умовах.

Небезпечна ситуація

У початку 1953 року на Ангарі раптово почався паводок, який став мало не найважчим випробуванням для гідробудівників. Справа в тому, що напередодні нового року вдарили сильні морози, ріка покрилася льодом, але сильна течія розбило його і величезні брили понеслися вниз, створюючи затори. Незабаром вода стала швидко підніматися і переливатися через греблю. У результаті цього Іркутська ГЕС, історія будівництва якої знає і так чимало труднощів, опинилася під загрозою затоплення.

Для викачування води були задіяні всі наявні насоси. Якби хоч один з них в той момент вийшов з ладу, це б призвело до повного затоплення. Мотористи і слюсарі майже три доби не покидали котлован, а в цей час робітники нарощували перемички. Безперервний потік машин, завантажених гравієм, вже насилу проїжджали по частково затопленим дорогах. Строители в обледенілій одязі розрівнювали породу і заливали її водою, створюючи непроникні перешкоди. Зрештою героїчними зусиллями людям все ж вдалося відстояти котлован і уникнути величезних збитків.

Запуск

На початку липня 1956 ріку Ангару перекрили, а її води направили через ще добудовував будівля гідроелектростанції. +29 Грудня того ж року, через 82 місяці з початку будівництва, один з її агрегатів був підключений до мережі. Через 2 дні дав струм і другий. У 1958 р були введені в експлуатацію ще два агрегати. Після цього Іркутська ГЕС стала працювати на повну потужність.

Треба сказати, що водосховище гідроелектростанції заповнювали 7 років. За цей відрізок часу підпір від греблі дійшов і до Байкалу, тому його рівень підвищився на 1,4 м. Зараз долина річки Ангари стала Байкальським затокою, а велике озеро перетворилося на головну регулюючу частина Іркутського водосховища.

Деякі цифри

Іркутська ГЕС, історія якої налічує ось уже понад півстоліття, входить до складу об`єднаної системи Центральної Сибіру. Для її будівництва та експлуатації довелося затопити 138 тис. Гектарів землі, на якій раніше знаходилося приблизно 200 населених пунктів, а також ділянки автомобільної та залізничної доріг. Близько 17 тис. Чоловік переселили в інші райони. В даний момент Іркутська ГЕС виробляє електроенергію, ціни на яку вважаються найнижчими в Росії.