День пам'яті Андрія Боголюбського за православним календарем

Багата земля російська талановитими, розумними людьми, опередившими свій вік у розвитку та прагненні до благим звичаями на території Київської Русі та держави Російської. Безліч духовних стовпів православної віри, подвижники, мученики і праведники, освітившись своїм життям по Заповідях Божих тьму ідолопоклонства, язичництва, які давали нам свою благодатну допомогу і заступництво перед Господом Богом, моляться на небесах за своє земне отечество і чад православної церкви, донині служать прикладом благочестя , праведності і непохитного характеру перед обличчям ворогів Церкви.

Одним з таких великих людей свого часу є святий благовірний Андрій Боголюбський, день пам`яті якого припадає на 17 липня.

Родовід

У 12 столітті в Київській Русі при владі вже була династія Рюриковичів. Князь Андрій Боголюбський є прямим нащадком князя Володимира Мономаха, його онуком. Батьком ж майбутнього святого був Юрій Долгорукий, а матір`ю - дочка половецького хана, княжна.

Початок шляху

З юних років князь Андрій Боголюбський, день пам`яті якого припадає на 17 липня, брав участь в управлінні Суздальским князівством, допомагаючи своєму батькові вирішувати складні питання і проблеми мирним шляхом. Після переходу Київського князівства під владу його батька, князь Андрій вирушає в Вишгород на князювання, при цьому бере участь активно в бойових походах, хоробро б`ється з ворогами.

Витоки ідеї про нової державності

У той період часу в Київській Русі влада передавалася з покоління в покоління по старшинству. Так, найстарший чоловік в роду правил Києвом, а його діти, брати і сини займали інші князівства. Коли вмирав старший чоловік в роду, його місце займав другий за старшинством член роду, а всі інші князі переїжджали в інше місто і правили там до тих пір, поки живий старший брат.

Така система успадкування князівського престолу назвалася Родове право. Вона була дуже незручна в плані необхідності кілька разів протягом життя змінювати місце проживання. Але найголовніше було навіть не в цьому. Ставлення князів до людей, які проживають на території, якою вони управляли, будувалося переважно на споживчій основі. Незалежно від того, як поводився князь в тій чи іншій вотчині, він знав, що зі смертю старшого в роду вся система управління зміститься, і він отримає більш багаті землі.

З ранньої молодості князь бачив чвари, що виникають між родичами в боротьбі за владу в багатих князівствах, суперечках за першочерговість спадкування кращих земель.

Князювання у Володимиро-Суздальській землі

Більша частина життя князя проходить у Володимиро-Суздальській землі. Він править ними до переходу на Київський престол.

Втілення ідеї нової державності

У цей час він вибудовує модель державного управління, заснованого на відповідальності перед народом, любові і повазі до ближніх, злиденній братії і незаможним людям. Святий благовірний Андрій Боголюбський, день пам`яті якого припадає на 17 липня, відрізнявся мудрим і справедливим правлінням, розвивав торгівлю і державні інститути влади. Після смерті батька займає його місце в Києві в 1169-1175 рр.

Праведне життя

У період правління Київським князівством Андрію Боголюбському довелося зіткнутися з відкритою ворожнечею родичів, які бажали відібрати в нього багаті Київські землі, тому він таємно покинув престольний град з образом Пресвятої Богородиці, подарованим його батькові, Юрію Долгорукому, Константинопольським патріархом. Цей образ зберігався у Вишгороді, в родовому маєтку святої рівноапостольної княгині російської Ольги.

Цій обставині передували дивовижні події. Бачачи нескінченні чвари між князями, Андрій Боголюбський (поминають 17 липня) щиро молився Пречистої Богородиці. Кілька разів цю ікону знаходили висить у повітрі, що запрошує вирушити в дорогу. Князю Андрію більше інших подобалися північно-східні землі Київської Русі. Туди він і направив свій шлях. Чудесним чином на середині дороги коні стали, не бажаючи рухатися ні вперед, ні назад. Після відслужений молебню князю Андрію з`явилася Пресвята Богородиця, що звелів на цьому місці збудувати храм і чернечу обитель. Князь тут же відреагував на веління, заклав білокам`яний храм і замовив иконописцам написати образ Пречистої Богородиці в тому вигляді, в якому вона з`явилася йому. Так з`явився образ Боголюбської Божої Матері. Після явища Пресвятої Богородиці коні змогли продовжити свій шлях і доставили князя у Володимир, який Андрій Боголюбський вирішив зробити північною столицею Русі.

Святий благовірний Андрій Боголюбський (день пам`яті 17 липня) успадкував від діда Володимира Мономаха глибоку зосередженість у молитві та духовному житті, любов і старанність до церковних службам, звичку постійно звіряти своє життя зі Святим Письмом, у всякій справі з молитвою звертатися до Господа Бога і заступництву святих. Відрізняється з юності особливим устремлінням до праведного життя, він був милостивим правителем. У ті часи розрізнені князівства в південних землях Русі часто страждали від нападів орд кочівників, які розоряли села, сметана все на своєму шляху, від розгулів княжих дружин, які грабували і гнобили селян. Тому все більше змучених, голодних людей, позбавлених даху, одягу, їжі і пиття, тяглося в більш спокійні землі. Князь Андрій Боголюбський приймав усіх з любов`ю і радістю, наділяв землями, був щедрий на милостиню. Завдяки багатим пожертвам монастирям, церквам і незаможним людям Андрій Боголюбський, день пам`яті якого Православна Церква відзначає 17 липня, здобув їхню любов, шану та відданість. На період правління князя доводиться встановлення донині гаряче улюбленого і шанованого простим народом церковного свята - Покрови Пресвятої Богородиці.

Особливо трудився князь над просвітою у православній вірі російського народу, звертав у православ`я іновірців - булгар, прагнув зруйнувати укорінені в народі язичницькі традиції. Його працями були відкриті нові православні школи, розвивалося іконописне майстерність. День пам`яті Андрія Боголюбського - привід згадати про розвиток православ`я на Володимиро-Суздальських землях, яке згуртовувало народ і поступово все глибше входило в побут населення. Так, північно-східні землі Київської Русі перетворилися на центр духовного просвітництва та нового державного ладу. День пам`яті Андрія Боголюбського - тут особливо шанований свято.

Засновник російських міст

На місці чудесного явлення Пресвятої Богородиці на шляху до Володимира князь заснував місто, званий Боголюбово. Крім нього, князем було засновано ще кілька міст: Дмитров, Конятин і Кострома.

Будівництво церков і соборів

Всього за час правління Андрія Боголюбського за його розпорядженням було споруджено більше 30 храмів. Одним з них є грандіозний Успенський собор у Володимирі, в якому зберігається чудотворний образ Богородиці, названий Володимирським. До теперішнього часу він вважається великою святинею всього російського народу, так довго, ретельно з любов`ю збираного князем в одну велику державу, згуртоване православною вірою. День пам`яті Андрія Боголюбського шанують і в храмі на Золотих воротах, і в церкві Спаса у Володимирі, які теж були засновані ім.

Кончина князя

Після страти близького родича дружини Андрія Боголюбського, її брати, бажаючи помститися, вступили в змову зі слугами княжого двору. Всього зібралося 16 осіб. У день передбачуваного вбивства один з княжих слуг таємно виніс з покоїв князя меч, постійно зберігався там. Напившись вина для хоробрості, увечері того ж дня змовники увірвалися в палати князя, перебили всю охорону і, вибивши двері в покої правителя, накинулися на нього беззбройного з мечами та списами, стали різати і колоти його. Після недовгого опору знесилений і поранений князь упав на підлогу. Вбивці вирішили, що він мертвий, і поспішили покинути князівські палати, але князь був ще живий. Він почав кликати на допомогу охорону. Почувши крики і стогони, змовники повернулися і закінчили своє чорне діло. Тіло князя витягли з покоїв і кинули в город. Тільки наступного дня відданий слуга князя Косьма відшукав бездиханне тіло і, прикривши килимом, відніс в притвор Успенського собору.

У день похорону попрощатися з ним прийшло незліченне число гірко плакали селян і простого люду, якому встиг чим-небудь допомогти благочестивий князь.

День пам`яті Андрія Боголюбського припадає на 4 липня за старим стилем і 17 по новому. У цей день, за переказами, проходили похорони князя.

Збіг історичних подій

Так прожив своє безгрішне богоугодне життя святий благовірний Андрій Боголюбський. Коли день пам`яті цього святого, легко запам`ятати. Він збігається з святкуванням пам`яті святих Царствених страстотерпців - сім`ї останнього російського государя з династії Романових - Миколи II. Тут простежуються дві історичні паралелі:

• обидва вони дотримувалися істинно християнського життя, довіряючи себе, свою сім`ю і країну волі Господа Бога;
• обидва прагнули до створення могутньої держави, управління яким будується на відповідальності першої особи держави (князя, государя) перед усім народом і Господом богом;
• обидва здобули любов і повагу тих, чиї життєві підвалини, цінності збігалися з їх лічнимі;
• обидва стали жертвою змови людей заздрісних, незадоволених поширенням впливу, могутністю і силою їхньої влади, багатством Володимиро-Суздальського князівства та Російської імперії;
• в обох випадках святі подвижники прийняли мученицьку кончину: від рук більшовиків останній російський імператор Микола Олександрович і від рук родичів дружини і домашніх слуг Андрій Боголюбскій- коли день пам`яті того й іншого святого співпадає, так це 17 липня за новим стилем і 4 липня за старим.

Висновок

Все життя князя Андрія Боголюбського була виконана любові до Бога і людей, милосердя та співчутливості до ближніх, сповнена устремління об`єднати землі Київської Русі під керівництвом одного государя, розвинути і зміцнити державність.

Андрій Боголюбський (поминають 17 липня по православним календарем) удостоєний прославлення Православною Церквою як святий, чиє життя була чиста і праведна перед лицем Господа Бога, тому і названий він Боголюбським.