Духовна діяльність РПЦ і суспільство

Останнім часом не завдяки, а скоріше всупереч розвитку масової культури, ми спостерігаємо феномен, коли самих різних людей все більше привертає традиційна духовна діяльність. Російська Православна Церква на сучасному етапі її погодить з традиційною концепцією православної місіонерської діяльності. Основна ідея - проповідь Євангелія по всьому світу, що закликає людей почути Бога своїми безсмертними душами. Іниім словами, зміст духовної діяльності Церкви зводиться до прийняття парафіянами всім своїм єством Євангелія. Адже тільки так людині дано відчути присутність Бога. Далі має відбутися одухотворення всього суспільства, для якого повернувся в душі Бог стане "хлібом життя".

Якщо звернутися до витоків, то місія ця спочатку була прийнята безпосередньо апостолами, тому вона ще іменується апостольською. Її джерелом є Пресвята Трійця. Вона реалізується через послання Отця Бога свого Єдинородного Сина Ісуса Христа і послання благословення на Апостолів.

Проповідь Церкви, як і молитва, не повинна припинятися "до кінця віку". Так регламентована духовна діяльність РПЦ за термінами своєї реалізації. Ця есхатологічность тісно взаємопов`язувати духовну діяльність Церкви зі світом, послідовним і неухильним освяченням та оновленням навколишнього макрокосму, включаючи людини ("Поле - це світ"). При цьому полі місіонера представляється простором боротьби світла з тінню. Воно, це полі, не гладке, ідеальне. Навпаки, там є пророслі кукіль - сини лукавого.

На межі третього тисячоліття мільйони людей опинилися звільненими від оков безбожної ідеології. Перед РПЦ вперше за 800 років існування виникла необхідність Вселенської Проповіді в таких масштабах. Цю парадоксальну ситуацію можна тлумачити як другу християнізацію. При цьому Церква радо сприймає національні культури, їхні твори, що не суперечать Вірі, перетворюючи їх своєю святістю в засіб порятунку. У цьому зв`язку актуально порівняння проповідує з сіячем, які кидають зерна віри і виривав кукіль.

Ще в 1918 році свт. Тихон писав Константинопольському патріарху Герману V про посіви в серцях російських людей ворожнечі, про розпалений в серцях людей духу заздрості і гордині, про насадження в них безбожних думок про безблагодатним облаштуванні життя.

Згадаймо одне з імен лукавого - розтліває смисли. Так чи не його завдання перетворити Божий світ в скупчення спустошених духовно людей, позбавлених мети життя? «Осмислені» монологи політиків, які не вирішують проблем, пустопорожні монологи одноденних «зірок» здатні лише заплутати просту людину, а в результаті позбавити суспільство належної динаміки. Або ж гламур, дезориентирующий в життєвих цілях молодь, підкидає їм блискучі пустушки замість справжніх цінностей. Адже все це оплачуваності і насильно впроваджується в нашу свідомість!

Які форми духовної діяльності нам відомі? Безсумнівно, головна форма пов`язана з релігією. Покладеної місією на РПЦ є всіляке сприяння якнайшвидшій активізації процесів єднання суспільства, його духовного і морального очищення шляхом свідоцтв про Істину. Звертається пильну увагу на християнізацію національних культур, на ініціювання соціальних реформ для захисту соціально незахищеного населення.
Ще однією формою духовного життя є діяльність творчих людей, що працюють в галузі культури, їх творчість. Особливою формою духовності є одухотворене ставлення до своєї професії, що допомагає людям. Мислячі люди підсвідомо відкидають тупикові гілки духовності і шукають конструктивні.

Справжнім парадоксом нинішнього духовного сучасного суспільства є визнання дорослими людьми християнських засад Русі, релігійних рис національної культури, однак вони не є прихожанами. Так було в минулі століття? Духовна діяльність церкви якраз і спрямована на відновлення цієї спадкоємності, відновлення духовної та душевної цілісності прихожан.

У майбутньому духовна діяльність всіх людей повинна стати непорушним правилом існування суспільства. Русь повернеться до основ своєї духовності. Згадаймо заклик св. Петра до Бога з проханням дати можливість підійти до Творця по воді. Як цю алегорію слід розуміти? Адже Євангеліє написано не тільки для нас, а й про нас. Воно нам дано не просто для дозвільного читання, а для розуміння того, що нам, християнам, які прийняли своєю душею Бога, разом з вірою буде дана велика сила творити і зцілювати. Згадаймо з Євангелія від Марка Божі слова про те, що юдеїв буде дано все, про що вони просять у молитві.