Місце і роль філософії в культурі і духовному житті суспільства

Людська діяльність має як матеріальне, так і духовне начала, і духовна сторона діяльності завжди була особливо важливою для суспільного життя, соціуму та індивіда. Філософія ж допомагала культурі усвідомити саме себе - адже одним з основних питань філософії завжди була проблема, протистоїть чи духовне начало матеріального або доповнює його. Місце і роль філософії в культурі з давніх часів було обумовлено суперечливим процесом розвитку суспільних відносин. Особливо важливе значення філософське дослідження цієї проблеми набуває в наш час.

Ще Платон сформулював поняття духовності як світу ідей, образів і понять, які людина пригадує, і чим більше людина наближається до цих ідей, тим більше духовним він стає. Ідеї з точки зору Платона є основою, метою і першоосновою всього. Так, великий філософ обгрунтував примат духовності. З тих пір в теоретичному плані філософія виконує функції захисту і творіння цивілізації. Адже місце і роль філософії в культурі полягає ще й у тому, що вона намагається пов`язати цю область світогляду і цінності, а також вирішити проблему онтології цивілізації, зрозуміти, що саме в матеріальній та духовній культурі відноситься до справжніх цінностей для людини. Від успішного пошуку конструктивного вирішення цієї проблеми залежать передумови збереження і виживання культурного середовища людства.

Місія філософії, її цінність в соціальній сфері полягає в антропологічному покликанні цього теоретичного світогляду. Вона повинна допомогти людині створити свій світ і утвердитися в ньому не тільки як істоті, що володіє розумом, свідомістю і самосвідомістю, але і як високоморальної і емоційно чутливою індивідуальності. Тому місце і роль філософії в культурі важко переоцінити, особливо по відношенню до формування людської особистості. Вона пробуджує людини до творчого, конструктивного осмислення самого себе, світу, соціальної практики і соціального прогресу в майбутньому. Той же Платон у діалозі «Тімей» колись сказав, що філософія є таким даром богів роду людському, краще якого не було і ніколи не буде.

Таким чином, фундаментальне місце і роль філософії в культурі спонукає її постійно вимагати від людини поповнювати свої знання про світ і про саму «гомо сапієнс», але заради постійної роботи над собою. Для цього філософія вчить мислити творчо, самостійно, весь час перебуваючи в пошуку. А в наше століття криз і загострень різних глобальних проблем філософія також зобов`язана аналізувати допустимі межі «інструментального» і «прагматичного» ставлення до природи і навколишнього середовища, і не абстрагуватися від можливого апокаліпсису, а перетворитися на «філософію життя».

Окремим питанням у цій галузі є співвідношення філософії і науки. Якщо окремі науки досліджують ті чи інші явища для того, щоб згодом можна було б практично застосувати отримані знання, використовувати їх для задоволення потреб людини, то філософія досліджує світ як певну цілісність. Вона прагне дати загальні уявлення про те, що таке світ, конечен він, чи пізнаваний, і як саме, чи є сенс в його існуванні і в людському житті, і як саме людина повинна прожити це життя. Крім того, сама наука і виникаючі перед нею проблеми є додатковим джерелом філософського знання. Наука і філософія мають спільний дискурс - вони ґрунтуються на теоретичній аргументації, оперують логічними поняттями.

Релігія була більш ранньою формою світогляду людства. Вона теж осягає буття як цілісність, але насамперед її цікавить інший, ноуменальний, а не феноменальний світ, ідеальних сутностей, недоступний органам почуттів, а що сприймається вірою і збагненний в якихось аспектах розумом. Це раціональне обгрунтування віри називається богослов`ям, що спирається на філософію. Сучасна релігійна філософія являє собою модернізований варіант богослов`я, і в той же час піднімає характерні для філософії глобальні проблеми, ставить питання про людське буття, взаємовідносини людини і світу (як, наприклад, неотомізм), але розглядає їх через призму «первинних цінностей» - віри і любові до Бога.