Первинний ринок цінних паперів: основні поняття

Торгівля акціями на біржі завжди має на увазі проведення операцій на двох типах ринків - первинному і вторинному. Дана стаття присвячена аналізу того, що прийнято розуміти під поняттям «первинний ринок» та відповіді на основні питання, що виникають у новачків в питаннях біржових спекуляцій.

Отже, перш ніж потрапити на ринок, будь-які цінні папери повинні бути еміссіровани, або, іншими словами, випущені і допущені до вільного продажу. Тільки після того як емітент (під цим терміном прийнято розуміти особу або організацію, що випустила акції) приймає рішення про продаж власних цінних паперів, вони отримують можливість потрапити на біржу.

Спочатку будь-які акції потрапляють на первинний ринок цінних паперів, тобто на той ринок, де відбувається укладення угоди між емітентом і інвестором. Після цього всі наступні угоди, незалежно від їх числа, вважаються вчиненими вже на вторинному ринку. Для того щоб краще зрозуміти особливості, притаманні первинного ринку, слід виділити його основні функції в торгівлі акціями.

Отже, первинний ринок цінних паперів призначений для:

• випуску тих чи інших акцій або ж цінних паперів фірмами-емітентамі;
• первісного розміщення акцій;
• підтримки певного балансу між пропозицією і попитом на ринку;
• детального обліку акцій.

Іншими словами, без нього буде неможливою будь-яка торгівля паперами, а також пошук фірмами інвесторів. Очевидно, що головними гравцями на цьому ринку автоматично стають тільки два типи організацій: інвестори, що купують акції, і емітенти, які продають їх. Але найчастіше, крім цих двох суб`єктів економічної діяльності, в гру на первинному ринку вступають і фірми-посередники, які купують цінні папери для подальшого перепродажу, а також всілякі інвестиційні фонди.

При цьому торгівля на ринку акцій може вестися декількома способами, залежно від бажання емітента. Так, вона може відбуватися у формі комерційних чи інвестиційних конкурсів, конвертації, аукціону або у вигляді закритої або відкритої підписки. Що стосується останнього виду торгових операцій на біржі, то під відкритою підпискою розуміється відсутність у рішенні про початок реалізації будь-яких цінних паперів будь-яких переваг одних потенційних покупців перед іншими. Відповідно, при закритій підписці такі переваги можуть бути обумовлені.

Первинний ринок цінних паперів увазі також повна відсутність контролю емітента над подальшою долею реалізованих їм акцій. Покупець може як залишити їх у себе з метою акумулювання прибутку, так і реалізувати з метою отримання швидкого спекулятивного доходу.

Варто відзначити, що емітентом може бути не обов`язково якась комерційна фірма. Найчастіше на первинний ринок цінних паперів потрапляють і акції, випущені державою. Найчастіше їх виставляють на продаж великі структури (комерційні банки, інвестиційні фонду і так далі), які, з метою пошуку максимально зручного і безпечного отримання прибутку, частина придбаних у держави паперів продають, а частину залишають у власних активах.

У свою чергу, державі набагато вигідніше реалізовувати свої цінні папери саме через великі фонди, оскільки ті, відмінно володіючи кон`юнктурою ринку, здатні скласти привабливий емісійний проект, який гарантує максимальне вилучення прибутку.

Таким чином, очевидним стає висновок про те, що первинний ринок цінних паперів сьогодні - це місце безпосередньої взаємодії емітента і покупця, в якості якого тут найчастіше виступають великі фондові гравці, що володіють широкою брокерської мережею для подальшої реалізації акцій.