Податкові правовідносини та їх головні ознаки

Податкові правовідносини можна трактувати, як взаємодія фізичних осіб і суб`єктів господарювання з приводу стягнення податкових і неподаткових обов`язкових платежів до бюджету та позабюджетні фонди. Основні положення, права і обов`язки закріплені в чинному законодавстві.

У зв`язку з цим можна виділити головні ознаки податку:

1. Затвердження конкретних видів та розміру податкових платежів здійснюється тільки уповноваженими органами законодавчої влади.
2. Всі податкові правовідносини характеризуються безповоротної та безоплатної основою.
3. Вимоги до сплати обраних платежів обов`язкові для регулярного виконання всіма категоріями громадян.
4. Грошова форма стягнення податків.
5. Рівна відповідальність і відповідність.

Ні для кого не секрет, що держава надає матеріальну підтримку головним галузям народного господарства, що має першорядне значення для суспільства. Але для цього необхідно формувати власний фонд грошових коштів, створення якого і забезпечується за рахунок податкових платежів. Законодавча база у сфері оподаткування була розроблена з метою впорядкування все обов`язкових платежів та недопущення зловживання повноваженнями в органах місцевого самоврядування.

Крім того, податкові правовідносини можна вважати односторонніми, так як економічні суб`єкти і окремі громадяни самостійно перераховують державі певний відсоток від своїх доходів або володінь у формі готівкових виплат і безготівкових перерахувань, не вимагаючи нічого натомість. Однак передбачається, що ці кошти забезпечують підтримку соціально незахищених категорій громадян. А юридичні особи можуть розраховувати на допомогу при наявності тимчасових фінансових труднощів, яка проявляється у вигляді субвенцій або субсидій.

Звичайно, законодавчі норми передбачають рівність окремих суб`єктів податку, тобто однакове ставлення держави і схожу систему розрахунку податкових платежів. Не варто забувати і про пропорційності, яка передбачає рівні ставки для однотипних підприємств.

Податкові правовідносини виражають вимога до суб`єкта цих відносин внести платіж до бюджету у встановленому розмірі та формі. Відмова або ігнорування свого боргу громадянином країни свідчить не тільки про громадянську безвідповідальність, а й про нанесення державі якогось матеріального збитку. Адже якщо кожен вважатиме можливим не платити податки, то в уряду не виявиться коштів для утримання державного апарату управління, підтримання військової оборони країни і реалізації найважливіших соціальних та економічних програм. Щоб уникнути виникнення такої неприємної ситуації законодавчі органи встановлюють чіткі заходи відповідальності.

В якості суб`єктів таких взаємин можна виділити платників податків, податкову службу, центральний і комерційні банки. Завдяки останнім організаціям здійснюється акумулювання коштів та їх подальший розподіл по конкретних розпорядникам. А об`єкт податку відображає дохід або майно, з якого стягується платіж. Найчастіше з назви податку можна судити про його об`єкті, наприклад, податок на додану вартість, податок на прибуток, на спадщину та інше.

Податкові правовідносини починають своє існування з моменту акумулювання коштів, тобто формування дохідної частини головного фінансового план країни. Тоді платежі з усіх органів формуються на окремому рахунку в Національному банку країни. Потім виникають відносини між бюджетами різного рівня шляхом розподілу фінансових ресурсів за різними бюджетам, які в свою чергу відправляють їх до безпосередніх розпорядників коштів.