Види державних цінних паперів і формування ринку корпоративних облігацій

Ринок корпоративних облігацій - це ринковий інструмент фінансування економіки. Традиційні облігації державної ощадної позики не в змозі забезпечити ефективного розвитку даного сегмента національної економіки. В даний час немає єдиних рецептів, які вели б до швидкого формування ефективної сфери обігу корпоративних облігацій, онісмоглі б повністю замінити, наприклад, облігації внутрішньої державної валютної позики чи інші активи в ринковій багатоукладної економіки. Однак накопичилося вже достатнє число емпіричних фактів, пов`язаних з формуванням і розвитком національних ринків корпоративних активів в різних країнах світу.

Безумовно, численні акти, що звільняють від оподаткування доходи за облігаціями юридичних осіб, а також дозволяють включати витрати юросіб з випуску облігацій в собівартість продукції, можуть дати імпульс до формування сфери обігу корпоративних облігацій в країні. У даній роботі на основі теоретичного узагальнення емпіричних фактів, а також з позицій дотримання економічних особливостей ринку сформульований закон збереження економічної вигоди на первинному ринку корпоративних облігацій, розроблена модель функціонування корпоративних облігацій.

Багаторічний аналіз процентних ставок на розвинених ринках боргових зобов`язань показав, що, як і всі види державних цінних паперів, корпоративні цінні папери на цих ринках займають свою нішу, а їх прибутковість знаходиться в межах, обмежених дохідностями альтернативних інструментів.

Всі види державних цінних паперів обмежують нижню межу прибутковості корпоративних облігацій, так як за своєю тимчасовій структурі (термінами виплати відсотків і терміну обігу) найбільш близькі до тимчасової структурі виплат облігаційної позики. Для інвестора важливо, щоб всі види державних цінних паперів мали прибутковість нижче корпоративних облігацій як мінімум, на величину премії за ризик, щоб йому було вигідно купувати корпоративні, а не державні облігації.

Верхня межа прибутковості корпоративних облігацій визначається процентною ставкою за банківськими кредитами. При розміщенні облігацій емітент бере на себе ризик нерозміщення облігацій на запропонованих ним умовах, вимірюваний прибутковістю. Для емітента вартість облігаційної позики повинна бути більш привабливою в порівнянні з процентною ставкою за банківськими кредитами, щоб йому було вигідно розміщувати облігаційну позику, а не брати банківські кредити.

Прийнятним для учасників ринку є рівень прибутковості корпоративної облігації, коли емітент, щоб зацікавити інвесторів, пропонує премію до прибутковості держактивів, але при цьому займає за ставками нижче, ніж у наявних джерел банківського кредитування на величину ДЕ. Тому на функціонуючому ринку прибутковість корпоративних облігацій повинна знаходитися всередині цих кордонів.

Для дотримання економічних інтересів всіх учасників ринку прибутковість корпоративних облігацій не може бути нижчою, ніж та, якою володіють всі види державних цінних паперів, а вартість облігаційної позики не може бути вище кредитної ставки. Крім того, вартість облігаційної позики буде завжди вище за прибутковість корпоративної облігації, оскільки облігаційну позику пов`язаний з додатковими витратами на випуск, розміщення, обіг та погашення корпоративних облігацій. Нарешті, прибутковість інвестора буде нижче прибутковості корпоративної облігації на величину, пов`язану з податковими виплатами.