Аналіз ліквідності балансу як один з інструментів фінансової діагностики.
Ринкова економіка висуває величезну кількість вимог до підприємств, які хочуть в ній функціонувати. Основні критерії, за допомогою яких проводиться оцінка фірм, це ефективність і фінансова стійкість. Остання в свою чергу тісно пов`язана з таким поняттям, як ліквідність, яку можна вивчати декількома способами. Ймовірно, найпопулярнішим можна назвати аналіз ліквідності балансу, і ми зупинимося на ньому більш детально.
Перш ніж переходити до опису методу, необхідно зупинитися на тому, що ж таке ліквідність. Стосовно до нашої ситуації вона являє собою ступінь того, наскільки повно і точно зобов`язання підприємства забезпечені за рахунок його майна. Безпосередньо аналіз ліквідності балансу полягає в розбивці обох сторін балансу на однакове число груп і наступне порівняння їх між собою. У процесі угруповання відбувається побудова так званого балансу ліквідності. Окрему увагу слід загострити на те, яким же чином сформувати названі групи.
Аналіз ліквідності балансу зазвичай проводять попарним порівнянням 4 груп активів і, відповідно, пасивів. Активи об`єднуються за ступенем ліквідності і ранжуються в порядку її зниження, а пасиви - по терміновості, розташовуючись також у порядку її зниження.
Активи першої групи є ліквідними повною мірою, тому сюди включені тільки гроші і короткострокові вкладення. Майно другої групи не має грошової форми, але набуває її досить швидко - це короткострокова «дебіторка» та інше оборотне майно. Третю групу активів перетворити в гроші складніше, так як сюди відносять запаси і фінансові вкладення, які здійснені на тривалий термін. Очевидно, що все інше майно включається в четверту групу і є найменш ліквідним, який важко буде.
Перейдемо до угруповання пасивів, яка є ще більш простий. Самими терміновими зобов`язаннями визнається кредиторська заборгованість і короткострокові борги, зазначені як інші. Вони формують першу групу пасивів. Інші ж короткострокові зобов`язання можна віднести до другої групи. Довгострокові зобов`язання всім своїм обсягом заповнюють третю групу, а постійні пасиви (тобто наявний капітал і резерви) - четверту.
Після того, як групи сформовані, потрібно зробити порівняння їх між собою. Вірніше, необхідно попарно порівняти сукупності активів і пасивів, тобто першу групу з першою, друга, відповідно, з другої і так до кінця. Якщо величина активів більше, то така ситуація називається платіжним надлишком, а в іншому випадку - платіжним недоліком. Абсолютну ліквідність балансу можна виявити при наявності надлишків за першими трьома парам і нестачі по четвертій. Цей самий останній недолік має надзвичайно суттєвий економічний сенс, тому що свідчить про те, що у підприємства є власні оборотні кошти.
Зрозуміло, що далеко не всі підприємства мають абсолютно ліквідним балансом. Може статися й так, що ліквідного майна буде не вистачати для погашення зобов`язань. У цьому випадку необхідно приймати рішення, спрямовані на нормалізацію стану, так як менш ліквідне майно лише арифметично компенсує більш ліквідне.
Описана методика, за допомогою якої ми проводили аналіз ліквідності балансу, застосовується тільки для підприємств реальної економіки. Якщо ж поставлено завдання здійснити аналіз ліквідності і платоспроможності банку, необхідно більш точно пов`язувати між собою за термінами та обсягами активи і пасиви, так як їх відповідність є життєво важливим для будь-якої кредитної організації.