Курильський чай: склад, корисні властивості, способи приготування, протипоказання

Курильський чай (ще одна його назва - перстач) виростає на Гірському Алтаї, на Кавказі, а також в Середній Азії та Китаї. Молоді пагони цього чагарнику з квітками і листям здавна використовують для лікування різних недуг. Нижче розглянемо, чим же так корисно це рослина.

Курильський чай: склад

Склад його досить близький до складу чаю звичайного, та й за смаковими якостями ці два продукти схожі. Квіти, листя і пагони цього чагарнику дуже багаті таніном, флавоноїдами та катехинами. Надземна частина рослини містить калій, залізо, кальцій, магній, марганець, кобальт, мідь, ефірні олії, сапоніни, смоли, фенольні кислоти. Цей чай також містить значну кількість вітаміну С (тут його в 5 разів більше, ніж у лимоні), каротиноїдів і Р-активних речовин.

Курильський чай: властивості і користь

Здавна різні частини цієї рослини широко використовуються в народній медицині, на їх основі готують відвари, які володіють протизапальними, кровоспинними, антиалергенними, противірусними, антибактеріальними, жовчогінні, сечогінні, імуностимулюючі, заспокійливими, знеболюючими і багатьма іншими корисними властивостями. Показано застосування курильського чаю при різних отруєннях, недугах жіночої статевої сфери (запаленнях, ерозії, кровотечах матки), шлунково-кишкових інфекціях (зокрема при дизентерійної амебі, ротавірусів, золотистий стафілокок, Холерний вібріон та інших), дисбактеріозі у дорослих і дітей, при лікуванні виразок шлунка, запору, діабету, порушення обміну жирів, нерегулярного стільця, а також для загоєння ран, наривів, фурункулів, нічному енурезі у дітей, депресіях, неврозах, нервовому виснаженні. При стоматиті, ангіні та інших хворобах, що протікають в порожнині рота, народні цілителі рекомендують полоскати горло відваром цієї рослини.

Курильський чай: протипоказання

При індивідуальній непереносимості використовувати даний засіб не рекомендується.

Курильський чай: способи приготування

Заварювати цей чай слід таким же чином, як і звичайний, але трохи довше. Нижче наведемо кілька рецептів напою.

1. Столову ложку чаю (листя, пагонів, квіток в подрібненому вигляді) залийте окропом (200-250 мл) в заварювальному чайнику і залиште настоюватися хвилин десять. Потім просто пийте відвар замість звичайного чаю від 1 до 3 разів на день. Приймати даний засіб можна скільки завгодно довго, це не викличе зниження його ефективності зважаючи звикання організму і не створить додаткового навантаження на нирки.

2. Можна зробити і більш міцний напій. Для цього насипте в термос пару-трійку столових ложок сухого сировини і залийте половиною літра окропу. Наполягайте напій години дві, не менше, після чого потім на самому маленькому вогні протягом 10 хвилин. А через чверть години вже можна буде використовувати міцний відвар для лікування кровотеч, кишкових інфекцій, хвороб нирок, шлунково-кишкового тракту і печінки, дисбактеріозу, попередньо процідивши через дрібне ситечко. Приймати рекомендується три-чотири рази на добу (важливо: перед їдою). Цей же самий відвар (в теплому стані) годиться не тільки для прийому всередину, але і в якості розчину для процедури спринцювання.

3. При лікуванні опіків, ран та кишкових інфекцій, що протікають у важкій формі, дозування курильського чаю слід збільшити в два, а то й у чотири рази, тобто на ті ж півлітра води потрібно 4-6 ложок сировини. Приймається такі ліки маленькими порціями (десь по 50-100 мл) кожні 1-1,5 години. При кишкових інфекціях у дітей (при блювоті, проносі і подібних симптомах) чай рекомендується приймати по одній-дві чайні ложки (спочатку кожні десять хвилин, а після зникнення симптомів - кожен годину-півтори). При цьому міцний розчин розводиться з водою у відношенні 1: 1.